У першому столітті деякі релігійні провідники вважали, що Боже ім’я настільки святе, що його не можна навіть вимовляти. А що сказати про Ісуса? Він не дозволяв, щоб подібні забобони заважали йому прославляти ім’я свого Батька. Він сам його вживав і хотів, щоб інші теж це робили. Пригадаймо випадок, який стався в місцевості геразинів. Після того як Ісус вигнав демонів з одного чоловіка, тамтешні люди налякались і почали благати Ісуса покинути їх (Марка 5:16, 17). Ісус послухався, але, перш ніж піти, сказав чоловікові: «Іди... і розкажи про все, що зробив для тебе Єгова». Зверніть увагу: не «я зробив», а «Єгова». Ісус хотів, щоб Боже ім’я було відоме і в тій місцевості (Марка 5:19). Відтоді його бажання не змінилося. Він і зараз прагне, щоб ім’я Єгови було відоме по цілій землі (Матв. 24:14; 28:20). Тож, коли ми сприяємо цьому, наш Цар дуже радіє. w24.02 10, абз. 10
