Якщо людина вірить в Бога, то він прощає їй провини. А якщо Бог прощає гріхи, то вже більше їх не згадує (Пс. 32:1, 2). Таким чином завдяки своїй вірі людина стає бездоганною в його очах, або, іншими словами, праведною. Звичайно, Авраам, Давид та інші вірні служителі Бога були недосконалими людьми, грішниками. Однак з огляду на їхню віру Бог вважав їх бездоганними, особливо в порівнянні з тими, хто в нього не вірив (Еф. 2:12). Тож, як бачимо, у своєму листі апостол Павло хотів показати, що віра є обов’язковою умовою для близьких стосунків з Богом. Так було колись і так є сьогодні. w23.12 3, абз. 6, 7
