|
Коли християнин чинить серйозний гріх, Єгова не закриває на це очі. Він не вважає, що треба милосердно терпіти нерозкаяних грішників і дозволяти їм залишатися серед вірних християн. Бог милосердний, але він не потурає гріху і не занижує своїх норм (Юди 4). Залишати грішника у зборі було б зовсім не милосердно, адже це поставило б під загрозу духовність інших братів і сестер (Присл. 13:20; 1 Кор. 15:33). Все ж, як ми знаємо, Єгова не хоче, щоб хтось був знищений. Він бажає, щоб якомога більше людей спаслося. Якщо людина змінилась і намагається налагодити стосунки з Богом, він обов’язково виявить їй милосердя (Єзек. 33:11; 2 Пет. 3:9). Тому, коли чоловік з Коринфа розкаявся і покинув грішну поведінку, Єгова через апостола Павла пояснив зборові, що його потрібно простити і прийняти назад. w24.08 16, абз. 7; 18, абз. 14, 15 |
|
Як нам захистити себе від спокус? Подивімося, чого можна навчитися з розповіді, записаної в 7-му розділі книги Прислів’я. У ній ідеться про юнака, якого спокусила розпусна жінка. У 22-му вірші сказано, що він пішов за нею «відразу». Можна подумати, що все сталося раптово. Але якщо подивитися попередні вірші, то видно, що перед тим він зробив певні кроки, які поступово привели його до гріха. Що саме він зробив? Соломон написав, що ввечері юнак «проходив неподалік її вулиці», а потім попрямував до її дому (Присл. 7:8, 9). Побачивши розпусну жінку, юнак не пішов геть. Він дозволив себе поцілувати і слухав, як вона розповідала про принесені мирні жертви. Мабуть, жінка хотіла створити враження, ніби вона не є поганою людиною (Присл. 7:13, 14, 21). Якби юнак вчасно спам’ятався, він би вберіг себе від спокуси та гріха. w24.07 16, абз. 8, 9; 19, абз. 19 |
|
У Біблії сказано, що на підставі викупу ми можемо бути звільнені. Ось що про це написав апостол Петро: «Ви знаєте, що не чимось тлінним — сріблом або золотом — вас було звільнено від марного способу життя, який ви перейняли від прабатьків, а дорогоцінною кров’ю Христа, як кров’ю бездоганного та незаплямованого ягняти» (1 Пет. 1:18, 19). Завдяки тому що Ісус пролив свою кров, ми можемо звільнитися від панування гріха та смерті, які завдають нам безліч страждань (Рим. 5:21). Тому ми надзвичайно вдячні Єгові та Ісусу за їхню жертву. w25.02 5, абз. 15, 16 |
|
Сьогодні старійшини виконують дуже багато обов’язків. Наприклад, вони є проповідниками доброї новини (2 Тим. 4:5). Старійшини беруть активну участь у проповідницькому служінні, дбають про опрацювання території збору і допомагають іншим стати вмілими проповідниками та вчителями. Також вони милосердні, неупереджені судді. Якщо християнин вчиняє серйозний гріх, старійшини допомагають йому відновити стосунки з Єговою. Водночас вони пильнують за тим, щоб збір залишався чистим (1 Кор. 5:12, 13; Гал. 6:1). Але в першу чергу старійшин знають як турботливих пастирів (1 Пет. 5:1—3). Вони виголошують добре підготовлені біблійні промови, стараються ближче познайомитися з кожним вісником у зборі і роблять пастирські візити. Дехто з них бере участь у будівництві та обслуговуванні Залів Царства, допомагає в організації конгресів або співпрацює з комітетами зв’язку з лікарнями і групами відвідування пацієнтів. Старійшини виконують і багато іншої важли ... Читати далі » |
|
Віддайте свої тіла як жертву живу, святу і приємну Богові, щоб служити йому, використовуючи свою здатність мислити (Рим. 12:1).
Християнські чоловіки мають бути дуже обережними, щоб на них не впливали спотворені погляди на жінок. Чому? Одна з причин полягає в тому, що думки часто ведуть до вчинків. Апостол Павло закли́кав помазаних християн у Римі: «Більше не дозволяйте цьому світу формувати вас» (Рим. 12:1, 2). Павло написав це християнам, які були охрещені вже не один рік. Його слова вказують на те, що дехто в тамтешньому зборі все ще піддавався впливу світських звичаїв і поглядів. Тому Павло заохотив їх змінити своє мислення та поведінку. Безперечно, його порада стосується і сучасних християн. На жаль, дехто перейняв погляди цього світу і навіть дозволяє собі жорстоко поводитися з дружиною. w25.01 9, абз. 4 |
|
Ще за Ноєвих днів Бог заборонив людям споживати кров (Бут. 9:3, 4). Цю заборону Єгова повторив у Законі, який він дав ізраїльтянам. Там було сказано, що кожен, хто їстиме кров, «буде знищений» (Лев. 7:27). Ісус дотримувався Закону (Матв. 5:17—19). Тож немислимо, щоб він заохочував євреїв буквально їсти його тіло і пити його кров. Ісус говорив у переносному значенні. Так само образний вислів він використав і в розмові з самарянкою. Він сказав їй: «Вода, яку дам... я... даватиме вічне життя» (Ів. 4:7, 14). Ісус не мав на увазі, що самарянці достатньо пити якусь воду, щоб отримати вічне життя. Тож, розмовляючи з євреями в Капернаумі, він також не мав на увазі, що вони здобудуть вічне життя, якщо буквально питимуть його кров і їстимуть його тіло. w24.12 9, абз. 4—6 |
|
Усім нам потрібні поради, особливо коли доводиться приймати серйозні рішення. Мудрі поради нам можуть дати старійшини та інші зрілі християни. І, навіть якщо вони набагато старші від нас, не варто відразу відкидати їхні поради: Єгова хоче, щоб ми прислуха́лися до старших віком. Все-таки в них було більше часу, ніж у нас, щоб набути життєвого досвіду і стати мудрими та проникливими. У давні часи Єгова підтримував свій народ і керував ним через вірних служителів похилого віку. Серед них були Мойсей, Давид і апостол Іван. Вони жили в різні епохи і за дуже різних обставин. Кожен з них наприкінці життя залишив молодшому поколінню мудрі поради. І кожен з них підкреслив, наскільки важливо бути слухняним Богу. Усі ми — і молоді, і літні — можемо знайти в їхніх настановах багато цінних думок (Рим. 15:4; 2 Тим. 3:16). w24.11 8, абз. 1, 2 |
|
Батьки, вчіть дитину обґрунтовувати свою віру в Творця. Для цього можна разом розглянути серію статей «Запитання молодих людей. Створення чи еволюція?» на сайті jw.org. Обговоріть з дитиною, які аргументи, на її думку, краще наводити, щоб пояснити іншим, що існує Творець. Заохотьте її викладати свої думки просто й логічно і говорити на цю тему з тими, хто відкритий до приємної розмови. Наприклад, однокласник може сказати: «Я вірю тільки в те, що бачу, а Бога я ніколи не бачив». Юний християнин міг би відповісти: «Уяви, що ти опинився в глухому лісі, далеко від людських поселень. Раптом ти бачиш будинок, облаштований всім необхідним. Чи ти зробиш висновок, що цей будинок з’явився сам по собі? Звісно, що ні. Те саме можна сказати і про нашу планету та все живе на ній». w24.12 18, абз. 16 |
|
Ісусові учні потребували підбадьорення. Чому? Дехто з них покинув дім, сім’ю і власну справу, щоб постійно ходити з Ісусом (Матв. 19:27). Інших зневажали в суспільстві через те, що вони стали його послідовниками (Ів. 9:22). Вони охоче пішли на ці жертви, бо повірили в те, що Ісус — обіцяний Месія (Матв. 16:16). Але коли його стратили, в них опустилися руки. Здавалося, їхні надії розбилися вщент. Без сумніву, Ісус розумів, що смуток його учнів — це не ознака духовної слабкості, а природна реакція на втрату близької людини. Тому після свого воскресіння — в той самий день — він почав їх підбадьорювати. Наприклад, Ісус з’явився Марії Магдалині, коли вона плакала біля його гробниці (Ів. 20:11, 16). Потім він з’явився двом учням, які йшли в село Еммаус. Також Ісус з’явився апостолу Петру. w24.10 13, абз. 5, 6 |
|
Наближалося знищення Єрусалима, яке передрікав Ісус. Християни могли використати позосталий час, щоб підготуватися до майбутніх подій. Їм треба було зміцнювати свою віру і розвивати витривалість (Євр. 10:25; 12:1, 2). Ми живемо напередодні набагато більшого лиха, ніж те, яке пережили християни в Юдеї (Матв. 24:21; Об’яв. 16:14, 16). Розгляньмо кілька з тих порад, які Єгова дав їм через апостола Павла. Вони дуже корисні і для нас. Павло заохотив братів і сестер глибше досліджувати Боже Слово (Євр. 5:14—6:1). За допомогою Єврейських Писань він показав, чому поклоніння християн перевершує юдаїзм. Павло порадив одновірцям поглиблювати своє знання і розуміння правди, щоб вони могли розпізнавати фальшиві вчення і відкидати їх. w24.09 8, 9, абз. 2, 3; 10, абз. 6 |