|
Те, що Ісус сказав натовпу в Галілеї, відрізняється від того, що він сказав апостолам під час Господньої вечері. У першому випадку його слова стосувалися широкого кола людей, а в другому — лише невеликої групи. У 32 році н. е. в Галілеї серед слухачів Ісуса здебільшого були люди, які просто чекали, що він їх нагодує. Але він вказав на те, що могло принести їм більше користі, ніж буквальна їжа. Він пояснив, завдяки чому вони можуть отримати вічне життя. Ісус також сказав, що померлі воскреснуть «в останній день» і житимуть вічно. У цій ситуації, на відміну від Господньої вечері, Ісус не мав на увазі вибрану групу людей. Він говорив про благословення, які може отримати кожен. w24.12 11, абз. 10, 11 |
|
Мойсей був пророком, суддею і провідником Божого народу. Він вивів ізраїльтян з єгипетського рабства і на власні очі бачив багато чудес Єгови. Єгова доручив йому написати перші п’ять книг Біблії, Псалом 90 і, можливо, Псалом 91. Крім того, він, очевидно, написав книгу Йова. Незадовго до своєї смерті (а йому тоді вже було 120 років) Мойсей скликав усіх ізраїльтян, щоб нагадати їм про все, що для них зробив Єгова. Вони були свідками того, як Єгова покарав Єгипет (Вих. 7:4). Ізраїльтяни пройшли по дну Червоного моря і бачили знищення війська фараона (Вих. 14:29—31). Потім Єгова захищав і годував їх у пустелі (Повт. 8:3, 4). Тепер вони мали увійти в Обіцяний край, і Мойсей, знаючи, що його життя підходить до кінця, вирішив дати їм останні поради. w24.11 8, 9, абз. 3, 4 |
|
Рано-вранці 16 нісана кілька побожних жінок прийшли до місця, де поклали Ісусове тіло (Луки 24:1, 10). Однією з них була Марія Магдалина. Підійшовши до гробниці, вона побачила, що Ісуса там немає. Марія побігла розповісти про це Петру та Івану, а потім разом з ними повернулася до гробниці. Переконавшись у тому, що Ісусового тіла дійсно немає, чоловіки пішли додому, а Марія залишилась. Вона оплакувала свого Господа, навіть не підозрюючи, що він спостерігає за нею. Він бачив її сльози і був зворушений до глибини душі. Тому Ісус з’явився їй. Їхня розмова була короткою, але вона надзвичайно підбадьорила Марію. Ісус попросив її піти до його братів і повідомити їм важливу новину: він воскрес! (Ів. 20:17, 18). w24.10 13, абз. 7 |
|
Коли Єгова дає своєму народу якесь завдання, він очікує, що воно буде виконуватись організовано (1 Кор. 14:33). Візьмімо, для прикладу, наказ проповідувати добру новину по всій населеній землі (Матв. 24:14). Відповідальним за цю роботу Єгова призначив свого Сина, і Ісус не пустив її на самоплив. Пригадаймо, як були організовані християни в першому столітті. Усі брати і сестри були погруповані в збори. В кожному з них служили старійшини, які брали провід у проповідуванні і надавали керівництво своїм одновірцям (Дії 14:23). Рішення, які стосувалися всіх зборів, приймав керівний орган, до якого належали апостоли і єрусалимські старійшини (Дії 15:2; 16:4). Дотримуючись їхніх вказівок, «збори зміцнювались у вірі та збільшувалися день за днем» (Дії 16:5). w24.04 8, абз. 1 |
|
Євреям, які прийняли християнство, було непросто. Вони мусили багато що змінити у своєму житті. Колись ізраїльтяни були Божим вибраним народом, у Єрусалимі правив цар, який представляв самого Єгову, а єрусалимський храм був центром правдивого поклоніння. У I столітті всі побожні юдеї дотримувалися Мойсеєвого закону та правил, встановлених їхніми релігійними провідниками. Релігія впливала на їхні звички у харчуванні, ставлення до обрізання, а також стосунки з язичниками. Однак після смерті Ісуса Мойсеїв закон відійшов у минуле, і більше не було потреби приносити жертви в храмі. Прийняти всі ці зміни християнам єврейського походження було непросто (Євр. 10:1, 4, 10). Труднощі виникали навіть у таких зрілих братів, як апостол Петро (Дії 10:9—14; Гал. 2:11—14). До того ж через свої нові погляди християни терпіли нападки з боку юдейських релігійних провідників. w24.09 9, абз. 4 |
|
Гомер, дружина пророка Осії, пішла від нього. Вона мала стосунки з різними чоловіками. Чи вона була безнадійною, пропащою людиною? Подивімось, який наказ Єгова — той, хто читає серця́,— дав Осії: «Полюби знову свою жінку-перелюбницю, яку кохає інший. Так само Єгова любить ізраїльтян, хоча вони звертаються до інших богів» (Ос. 3:1; Присл. 16:2). Зверніть увагу, що в той час дружина Осії все ще була перелюбницею і мала стосунки з іншим чоловіком. Вона чинила серйозний гріх. Все ж Єгова заохотив Осію пробачити їй, спробувати досягти її серця і прийняти її назад. На цьому прикладі Єгова показав, як він ставиться до свого народу. Хоча ізраїльтяни чинили жахливі гріхи, він і далі любив їх та старався досягти їхніх сердець. Він допомагав їм покаятися і змінити свої дороги. Який ми робимо висновок? Єгова — Бог, який «досліджує серця́»,— простягає руку тим, хто все ще чинить серйозний гріх, і намагається привести ї ... Читати далі » |
|
Як нам не втратити страх перед Єговою? Нам варто нагадувати собі, що кожне наше рішення може або потішити його, або засмутити. Читаючи якусь біблійну оповідь, запитуйте себе: «А як би я повівся у цій ситуації?». Уявіть, що ви слухаєте, як 10 ізраїльських провідників діляться своїми враженнями після розвідки краю, який Єгова пообіцяв дати ізраїльтянам. Чи ви повірили б їхнім словам? Чи злякалися б ханаанців? Чи все-таки ваша любов до Єгови перемогла б страх перед людиною? Ізраїльтяни не повірили Ісусу Навину і Калеву. В результаті ніхто з того невірного покоління не ввійшов в Обіцяний край (Чис. 14:10, 22, 23). w24.07 10, абз. 7 |
|
Звернімо увагу на слово «наклепи». Що це таке — наклеп? Це неправда, яку поширюють з метою зруйнувати чиюсь репутацію. Також Псалом 15:3 нагадує нам, що гості Єгови не чинять зла своїм ближнім і не обмовляють своїх друзів (Пс. 15:1). Чому нам важливо про це пам’ятати? Тому що обмовити когось можна навіть несвідомо. Уявімо такі ситуації: 1) сестра перестала бути піонером, 2) подружжя припинило служіння в Бетелі, 3) брат більше не є старійшиною чи служителем збору. Чи було би правильно з нашого боку будувати теорії про те, чому це з ними сталося, і ділитися своїми припущеннями з іншими? Звичайно, що ні. Ми ж не знаємо всіх обставин. Пам’ятаймо: той, хто є гостем Єгови, «не чинить зла своєму ближньому і не обмовляє своїх друзів». w24.06 11, 12, абз. 11—13 |
|
Ми живемо в дивовижний час! Кожного дня на наших очах сповнюються біблійні пророцтва. Північний і південний царі борються за світове панування (Дан. 11:40, прим.). Добра новина про Царство проповідується в небувалих масштабах, і на неї відгукуються мільйони людей (Ісаї 60:22; Матв. 24:14). А ще, як і передрікав Ісус, ми маємо вдосталь духовної поживи, яка завжди дуже своєчасна (Матв. 24:45—47). Зовсім скоро ми станемо свідками не менш захопливих подій. І чим вони ближче, тим більше світла Єгова на них проливає (Присл. 4:18). Можна не сумніватися, що, коли почнеться велике лихо, в нас буде достатньо знань, щоб залишатися витривалими в той буремний час і навіть духовно процвітати. Але треба визнати, що деяких речей ми поки що не знаємо. w24.05 8, абз. 1, 2 |
|
Ми часто отримуємо вказівки, які стосуються нашого служіння Єгові. Їх дають старійшини, районний наглядач, філіал і Керівний орган. Але якою буде наша реакція, якщо ми не бачимо підстав для якоїсь вказівки? Існує небезпека, що ми зосередимось на незручностях, які вона нам створює, або на недоліках братів, що її дали. Якщо ми ходимо вірою, то впевнені, що Єгова керує своєю організацією і знає наші обставини. Тому ми позитивно сприймаємо нові вказівки і відразу втілюємо їх у життя (Євр. 13:17). Ми розуміємо, що своїм послухом сприяємо єдності збору (Еф. 4:2, 3). Так, відповідальні брати недосконалі. Але ми впевнені: якщо будемо їх слухатись, Єгова нас винагородить (1 Сам. 15:22). І, навіть якщо у вказівках дійсно щось не так, у відповідний час Єгова все виправить. w25.03 24, абз. 13, 14 |