|
Ісус любив Єгову всім своїм розумом. Він знав, у чому полягала Божа воля, і був сповнений рішучості її виконати, хоча для цього йому треба було постраждати. Ісус був повністю зосереджений на завданні, яке доручив йому Батько. Воно було найважливішим у його житті. Петро та інші апостоли мали унікальну можливість спілкуватися з Ісусом і дізнатися, як він мислить. У першому листі, який Петро написав під Божим натхненням, він закли́кав християн озброїтись таким самим умонастроєм, як у Христа (1 Пет. 4:1). Чому Петро вжив саме слово «озброїтись»? Тому що ми беремо участь у війні — війні з грішними схильностями і світом Сатани. Якщо ми переймаємо умонастрій Христа, тобто його спосіб мислення, то отримуємо потужну зброю, яка стане запорукою нашої перемоги (2 Кор. 10:3—5; Еф. 6:12). w25.03 8, 9, абз. 1—3 |
|
В минулому багато з нас своїми рисами нагадували диких звірів, але завдяки впливу святого духу ми змінилися (Ісаї 65:25). Нам вдалося приборкати вади свого характеру (Еф. 4:22—24). Звичайно, це не означає, що ми стали досконалими. Ми і далі робимо помилки. Але ми любимо одне одного і насолоджуємося миром. Єгова об’єднав «усіляких людей» в одну об’єднану сім’ю (Тита 2:11). Це справжнє чудо, яке міг здійснити лише всемогутній Бог! Те, що він каже, завжди сповнюється (Ісаї 55:10, 11). І справді, ми бачимо, що духовний рай вже існує. Єгова створив унікальне братство, в якому ми відчуваємо такий мир, якого більше ніде не знайти. Це тихий оазис посеред цього жорстокого світу (Пс. 72:7). Ми хочемо, щоб якомога більше людей приєдналося до нашої родини. І кожен з нас може цьому посприяти. Як? Зосередившись на праці підготовки учнів (Матв. 28:19, 20). w24.04 23, абз. 13, 15 |
|
«Я вів добру боротьбу, у забігу досягнув фінішу, віру зберіг» (2 Тим. 4:6—8). Ці слова апостол Павло написав незадовго до своєї смерті. Озираючись на минуле, він мав усі підстави для радості. Павло приймав правильні рішення на своєму християнському шляху і тепер був упевнений, що Єгова задоволений ним. Ми теж хочемо приймати рішення, які подобатимуться Єгові. Що для цього потрібно? Про себе та інших вірних християн Павло писав: «Ми ходимо вірою, а не тим, що бачимо». У Біблії слово «ходити» іноді має переносне значення — «жити; обирати певний життєвий шлях». Ходити вірою означає приймати рішення, керуючись волею Єгови, довіряючи своєму Богу. Людина, яка ходить вірою, переконана в тому, що Бог її винагородить і що поради, записані в його Слові, завжди йдуть їй на добро (Пс. 119:66; Євр. 11:6). w25.03 20, абз. 1, 2 |
|
Щоб звільнити нас від гріха і смерті, Єгова заплатив викуп, віддавши свого Сина в жертву. Але як жертва лише одного — хай навіть і досконалого — чоловіка може звільнити мільйони людей? Апостол Павло пояснює: «Як через непослух одного чоловіка [Адама] багато людей стало грішниками, так і через слухняність одного чоловіка [Ісуса] багато людей стане праведними» (Рим. 5:19; 1 Тим. 2:6). Іншими словами, ми опинились у рабстві гріха і смерті через те, що один досконалий чоловік був неслухняний. Отже, логічно, що для нашого звільнення потрібно було, щоб один досконалий чоловік залишився слухняним. Але хіба Єгова не міг просто дозволити праведним нащадкам Адама жити вічно? З погляду недосконалої людини це було б розсудливо і великодушно. Але таке рішення суперечило б досконалій справедливості Єгови. Справедливий Бог не міг закрити очі на кричущий непослух Адама. w25.01 20, 21, абз. 3, 4 |
|
Батьки, заохочуйте дитину шукати нагод, щоб ділитися біблійною правдою (Рим. 10:10). Можете пояснити їй, що вчитись розмовляти з іншими про свою віру — це так само, як вчитись грати на музичному інструменті. На початках людина розучує прості мелодії і з часом стає більш вправною. Так само юний християнин, який вчиться ділитися своєю вірою, може почати з простого підходу. Наприклад, він міг би запитати однокласника: «А знаєш, що інженери часто беруть ідеї з природи? Хочеш, покажу тобі один цікавий ролик?». Показавши якесь відео із серії «Задум чи випадок?», він може сказати: «Якщо вчені отримують визнання за винаходи, які вони скопіювали з природи, то хто має отримати славу за оригінали?». Цього може бути достатньо, щоб розвинути інтерес в однокласника і заохотити його дізнатися більше. w24.12 19, абз. 17, 18 |
|
Без сумніву, ти любиш Єгову і готовий робити щось для інших. Але як розвинути бажання робити більше? Подумай про те, скільки радості тобі принесе служіння братам і сестрам. Ісус сказав: «Більше щастя в тому, щоб давати, а не брати» (Дії 20:35). Він і сам жив за цим принципом. Ісус відчував справжню радість, служачи іншим. Розгляньмо випадок, описаний в Марка 6:31—34. Одного дня Ісус і його апостоли, втомлені, вирушили у віддалене місце, щоб трохи відпочити. Але багато людей побігли за ними і випередили їх. Вони сподівалися, що Ісус чогось їх навчить. Він міг би проігнорувати цих людей. Зрештою, Ісус та апостоли «не мали часу навіть поїсти». Або ж Ісус міг би сказати одну-дві думки і розпустити людей по домах. Але, спонуканий любов’ю, «він почав їх багато чого навчати». І це тривало до самого вечора, коли «година вже [була] пізня» (Марка 6:35). w24.11 16, абз. 9, 10 |
|
З Біблії ми дізнаємось, що Єгова звертає увагу навіть на тих, ким нехтують люди. Про це свідчить такий приклад. Єгова послав пророка Самуїла у дім Єссея, щоб помазати одного з його синів на царя Ізраїля. Єссей покликав сімох своїх синів, але не покликав наймолодшого — Давида. А Єгова вибрав саме Давида (1 Сам. 16:6, 7, 10—12). Він бачив серце Давида і знав, що цей юнак його дуже любить. Подумай: хіба Єгова не показав уже, що цікавиться тобою? Він дає тобі поради, актуальні у твоїй ситуації (Пс. 32:8). А це означає, що він добре тебе знає (Пс. 139:1). Прислуха́йся до Божих порад і помічай, як вони тобі допомагають у житті. Це дасть тобі впевненість у тому, що Єгова не байдужий до тебе (1 Хр. 28:9; Дії 17:26, 27). Єгова бачить усе, що ти робиш для нього, він бачить, яким ти є, і хоче бути твоїм другом (Єрем. 17:10). w24.10 25, абз. 7—9 |
|
Наше бажання проповідувати посилюється, коли ми дізнаємо́ся про небувалі масштаби діяльності Божого народу. Як показують наші щорічні звіти, мільйони людей приходять на Спомин смерті Ісуса Христа і вивчають Біблію. Сотні тисяч осіб охрещуються і починають проповідувати разом з нами. Ми не знаємо, скільки ще людей відгукнеться на нашу звістку, однак знаємо, що саме в наш час Єгова збирає великий натовп людей, які переживуть кінець цього світу (Об’яв. 7:9, 14). Господар жнив вважає, що «поле» може принести ще багато «збіжжя», тому ми не припиняємо проповідувати (Луки 10:2). Послідовники Ісуса завжди були відомі тим, що ревно проповідували. Коли люди побачили сміливість та ентузіазм апостолів, «вони зрозуміли, що ці чоловіки ходили з Ісусом» (Дії 4:13). Нехай люди бачать і нашу ревність у служінні — таку ж ревність, як у Ісуса. w25.03 18, абз. 15; 19, абз. 17, 18 |
|
Ісус розповів притчу про 10 дівчат, які вийшли назустріч нареченому (Матв. 25:1—4). Усі вони хотіли разом з ним піти на весільний бенкет. Ісус назвав п’ятьох дівчат «розсудливими», а ще п’ятьох — «безглуздими». Розсудливі дівчата заздалегідь підготувалися, щоб чекати нареченого стільки, скільки потрібно, навіть до пізньої ночі. Ці дівчата мали з собою світильники, щоб уночі в них було світло. Також вони взяли запасну оливу на випадок, якщо наречений затримається. Тож вони зробили все, щоб їхні світильники не згасли (Матв. 25:6—10). Коли наречений прийшов, розсудливі дівчата разом з ним увійшли на весільний бенкет. Ця притча заохочує помазаних християн бути напоготові, тобто залишатися пильними і зберігати вірність аж до приходу Христа. Тоді вони отримають нагороду — зможуть ввійти в небесне Царство і приєднатися до свого Нареченого, Ісуса (Об’яв. 7:1—3). w24.09 21, абз. 6 |
|
Коли влаштовуєш бенкет, запрошуй бідних, калік, кульгавих, сліпих, і тоді ти будеш щасливий, бо вони не мають чим тобі відплатити. А тобі буде відплачено під час воскресіння праведних (Луки 14:13, 14).
Гостинний чоловік робить іншим добро, не обмежуючись колом своїх близьких друзів (1 Пет. 4:9). Ось що про такого чоловіка сказано в одному довіднику: «Він відчиняє для незнайомців не лише двері свого дому, а й своє серце». Запитай себе: «Чи мене знають як людину, яка радо приймає тих, хто відвідує мій збір?» (Євр. 13:2, 16). Гостинний чоловік ділиться тим, що має, з різними людьми. Наприклад, він виявляє увагу незаможним гостям, запрошеним промовцям та іншим саможертовним християнам, як-от районним наглядачам (Бут. 18:2—8; Присл. 3:27; Дії 16:15; Рим. 12:13). w24.11 21, абз. 6 |