|
Як нам не втратити страх перед Єговою? Нам варто нагадувати собі, що кожне наше рішення може або потішити його, або засмутити. Читаючи якусь біблійну оповідь, запитуйте себе: «А як би я повівся у цій ситуації?». Уявіть, що ви слухаєте, як 10 ізраїльських провідників діляться своїми враженнями після розвідки краю, який Єгова пообіцяв дати ізраїльтянам. Чи ви повірили б їхнім словам? Чи злякалися б ханаанців? Чи все-таки ваша любов до Єгови перемогла б страх перед людиною? Ізраїльтяни не повірили Ісусу Навину і Калеву. В результаті ніхто з того невірного покоління не ввійшов в Обіцяний край (Чис. 14:10, 22, 23). w24.07 10, абз. 7 |
|
Звернімо увагу на слово «наклепи». Що це таке — наклеп? Це неправда, яку поширюють з метою зруйнувати чиюсь репутацію. Також Псалом 15:3 нагадує нам, що гості Єгови не чинять зла своїм ближнім і не обмовляють своїх друзів (Пс. 15:1). Чому нам важливо про це пам’ятати? Тому що обмовити когось можна навіть несвідомо. Уявімо такі ситуації: 1) сестра перестала бути піонером, 2) подружжя припинило служіння в Бетелі, 3) брат більше не є старійшиною чи служителем збору. Чи було би правильно з нашого боку будувати теорії про те, чому це з ними сталося, і ділитися своїми припущеннями з іншими? Звичайно, що ні. Ми ж не знаємо всіх обставин. Пам’ятаймо: той, хто є гостем Єгови, «не чинить зла своєму ближньому і не обмовляє своїх друзів». w24.06 11, 12, абз. 11—13 |
|
Ми живемо в дивовижний час! Кожного дня на наших очах сповнюються біблійні пророцтва. Північний і південний царі борються за світове панування (Дан. 11:40, прим.). Добра новина про Царство проповідується в небувалих масштабах, і на неї відгукуються мільйони людей (Ісаї 60:22; Матв. 24:14). А ще, як і передрікав Ісус, ми маємо вдосталь духовної поживи, яка завжди дуже своєчасна (Матв. 24:45—47). Зовсім скоро ми станемо свідками не менш захопливих подій. І чим вони ближче, тим більше світла Єгова на них проливає (Присл. 4:18). Можна не сумніватися, що, коли почнеться велике лихо, в нас буде достатньо знань, щоб залишатися витривалими в той буремний час і навіть духовно процвітати. Але треба визнати, що деяких речей ми поки що не знаємо. w24.05 8, абз. 1, 2 |
|
Ми часто отримуємо вказівки, які стосуються нашого служіння Єгові. Їх дають старійшини, районний наглядач, філіал і Керівний орган. Але якою буде наша реакція, якщо ми не бачимо підстав для якоїсь вказівки? Існує небезпека, що ми зосередимось на незручностях, які вона нам створює, або на недоліках братів, що її дали. Якщо ми ходимо вірою, то впевнені, що Єгова керує своєю організацією і знає наші обставини. Тому ми позитивно сприймаємо нові вказівки і відразу втілюємо їх у життя (Євр. 13:17). Ми розуміємо, що своїм послухом сприяємо єдності збору (Еф. 4:2, 3). Так, відповідальні брати недосконалі. Але ми впевнені: якщо будемо їх слухатись, Єгова нас винагородить (1 Сам. 15:22). І, навіть якщо у вказівках дійсно щось не так, у відповідний час Єгова все виправить. w25.03 24, абз. 13, 14 |
|
Якщо ти якийсь час є служителем збору, то, напевно, вже розвинув певні риси, які потрібні для служіння старійшиною. Чи ти прагнеш цього «доброго діла»? А в чому воно полягає? Старійшини беруть провід у проповідуванні, невтомно трудяться, роблячи пастирські візити і навчаючи збір, а також зміцнюють своїх одновірців словом і власним прикладом. Недаремно Біблія називає цих працьовитих братів «людьми, які стали дарами» (Еф. 4:8). Як ти можеш стати старійшиною? Це далеко не те саме, що влаштуватися на роботу. Світських роботодавців часто більше цікавить набір навичок людини, аніж її риси. Але для того, щоб тебе призначили старійшиною, недостатньо лише вміти проповідувати і навчати. Тобі також треба розвинути риси, перераховані в 1 Тимофія 3:1—7 і Тита 1:5—9. w24.11 20, абз. 1—3 |
|
Ми не спроможні буквально передати комусь свою силу. Однак можемо послуговуватися нею, щоб робити добро. Скажімо, чому б не допомогти літньому або немічному одновірцю з покупками або хатніми справами? Ми могли б взяти участь у прибиранні чи обслуговуванні Залу Царства. Не варто також упускати з уваги, що силу мають і наші слова. Можливо, хтось із ваших знайомих дуже потребує щирої похвали. А хтось, можливо, потребує розради і потіхи. Не вагайтесь підставити своє плече і підбадьорити таку людину. Зайдіть в гості, подзвоніть або надішліть листівку, електронного листа чи повідомлення. Не переживайте, якщо ви не надто красномовні. Часом кілька простих сердечних слів — це саме те, що потрібно брату чи сестрі, щоб позитивніше подивитись на свої обставини або прожити ще один день, зберігши відданість Єгові (Присл. 12:25; Еф. 4:29). w24.09 27, 28, абз. 8—10 |
|
Грішника вилучають зі збору, коли він не відгукується на неодноразові спроби старійшин привести його до каяття (2 Цар. 17:12—15). Своїми діями грішник показує, що вибрав шлях непослуху і не хоче дотримуватися норм Єгови (Повт. 30:19, 20). На зібранні робиться оголошення про те, що він більше не є Свідком Єгови. Мета цього оголошення — не принизити грішника. Воно потрібне, щоб збір міг дотримуватися біблійного наказу «перестати товаришувати» з такою людиною і «навіть не їсти» з нею (1 Кор. 5:9—11). Для цієї вказівки є вагома причина. Апостол Павло написав: «Трохи закваски заквашує все тісто» (1 Кор. 5:6). Грішник, який не кається, може послабити в інших бажання жити за праведними нормами Єгови (Присл. 13:20; 1 Кор. 15:33). w24.08 27, абз. 3, 4 |
|
Одного разу Давид дуже серйозно згрішив. Але після того, як пророк Натан докорив Давидові, той смиренно розкаявся (Пс. 51:3, 4, 17, надпис). Згадаймо царя Єзекію, він також згрішив проти Єгови (2 Хр. 32:25). Втім, так само як Давид, Єзекія смиренно розкаявся (2 Хр. 32:26). Тому Єгова вважав його вірним царем, який «робив те, що правильне» (2 Цар. 18:3). Чого ми вчимося? Нам потрібно каятися у своїх гріхах і докладати зусиль, щоб більше їх не повторювати. Якщо старійшини звернули нашу увагу на якийсь недолік,— навіть, здавалося б, незначний,— не треба думати, що вони чи Єгова щось проти нас мають. Навіть хороші царі отримували поради та докори (Євр. 12:6). Коли нас виправляють, ми маємо 1) смиренно це прийняти, 2) зробити необхідні зміни і 3) продовжувати від усього серця служити Богові. Єгова охоче пробачає тим, хто кається у своїх гріхах (2 Кор. 7:9, 11). w24.07 21, абз. 8; 22, абз. 9, 11 |
|
Якщо ти зустрічаєшся, то як тобі зрозуміти, чи з вас вийде щасливе подружжя? Дізнайся про людину якомога більше. Звичайно, ви вже знайомі, але тепер у тебе є нагода пізнати, «що є в [її] серці». Ти зможеш побачити її духовність, риси характеру і спосіб мислення. З часом тобі вдасться знайти відповіді на такі запитання: чи будемо ми хорошими чоловіком і дружиною? (Присл. 31:26, 27, 30; Еф. 5:33; 1 Тим. 5:8). Чи в нас вийде задовольняти емоційні потреби одне одного? Чи зможу я миритися з недоліками цієї людини, а вона — з моїми? (Рим. 3:23). Пам’ятай: ваша сумісність визначається не тим, наскільки ви схожі, а тим, наскільки ви готові пристосовуватись до відмінностей одне одного. w24.05 27, абз. 5 |
|
Ми зробимо Єгову своєю Скелею, якщо навчимося повністю йому довіряти. Нам треба вірити, що всі його вказівки йдуть нам на добро і що їх варто дотримуватись навіть за найважчих обставин (Ісаї 48:17, 18). Щоразу, коли ми відчуватимемо підтримку Єгови, наша довіра до нього зростатиме. А це допоможе нам підготуватися до майбутніх випробувань, в яких ніхто, окрім Єгови, не зможе нам допомогти. Подібно до величезної скелі, Єгова непохитний і незмінний. Він завжди залишається тим самим, а його намір ніколи не змінюється (Мал. 3:6). Навіть бунт в Едемі не вибив його з колії. Апостол Павло писав, що Єгова «не може зректися самого себе» (2 Тим. 2:13). Це означає, що, хоч би що сталося і хоч би як поводилися інші, це ніяк не вплине на особистість Бога і не змусить його відмовитися від свого наміру чи поступитися своїми принципами. Тож у нас є всі підстави вірити в те, що у важкі часи Єгова обов’язково прийде нам на порятунок (Пс. 62:6, 7). w24.06 ... Читати далі » |