|
Наближалося знищення Єрусалима, яке передрікав Ісус. Християни могли використати позосталий час, щоб підготуватися до майбутніх подій. Їм треба було зміцнювати свою віру і розвивати витривалість (Євр. 10:25; 12:1, 2). Ми живемо напередодні набагато більшого лиха, ніж те, яке пережили християни в Юдеї (Матв. 24:21; Об’яв. 16:14, 16). Розгляньмо кілька з тих порад, які Єгова дав їм через апостола Павла. Вони дуже корисні і для нас. Павло заохотив братів і сестер глибше досліджувати Боже Слово (Євр. 5:14—6:1). За допомогою Єврейських Писань він показав, чому поклоніння християн перевершує юдаїзм. Павло порадив одновірцям поглиблювати своє знання і розуміння правди, щоб вони могли розпізнавати фальшиві вчення і відкидати їх. w24.09 8, 9, абз. 2, 3; 10, абз. 6 |
|
Ми всі маємо достатньо духовної їжі й отримуємо необхідне керівництво та захист. Доказом безсторонності Єгови є його Слово. Бог подбав, щоб люди в будь-якому куточку світу могли читати Біблію зрозумілою мовою. Святе Письмо було написане єврейською, арамейською і грецькою. Однак сьогодні більшість людей не знає цих мов. Чи це заважає їм розвивати близькі стосунки з Єговою? Ні (Матв. 11:25). Боже ставлення до нас не залежить від того, який в нас диплом чи якими мовами ми володіємо. Для того щоб Єгова поділився з нами своєю мудрістю, нам не потрібно здобувати якусь особливу освіту. Його натхнене Слово перекладене на тисячі мов. Завдяки цьому люди по всьому світі можуть отримати користь від біблійних вчень і дізнатися про те, як стати Божими друзями (2 Тим. 3:16, 17). w24.06 6, абз. 13—15 |
|
Через своїх пророків Єгова часто застерігав ізраїльтян і намагався їх виправити. Наприклад, через Єремію він промовив: «Повернись, Ізраїлю, зрадлива жінко!.. Я не буду гнівливо дивитись на тебе, бо я відданий... і не гніватимусь вічно. Лише визнай свою провину, бо ти збунтувалась проти Єгови» (Єрем. 3:12, 13). Через пророка Йоіла Бог сказав: «Поверніться до мене всім серцем» (Йоіла 2:12, 13). Через Ісаю він закли́кав: «Очистьте себе, заберіть з-перед моїх очей свої лихі вчинки, перестаньте робити зло» (Ісаї 1:16—19). А ось яку звістку він передав через Єзекіїля: «Хіба ж мені приємна смерть грішника?.. Ні. Мені приємно, коли він покидає свої вчинки і залишається жити! Мені аж ніяк не приємна смерть жодної людини... Тому наверніться — і будете жити» (Єзек. 18:23, 32). Єгові приємно, коли люди розкаюються, тому що він хоче, аби вони жили — жили вічно. w24.08 9, абз. 5, 6 |
|
Єгова сповнює наші серця миром і радістю, а в майбутньому подарує нам вічне життя. Ми абсолютно впевнені, що Єгова має і бажання, і можливості нас винагородити. І ця впевненість допомагає нам не збавляти темпів у служінні так само, як вона допомагала в цьому вірним Богові чоловікам і жінкам у минулому. Одним з них був Тимофій (Євр. 6:10—12). Тимофій не сумнівався, що живий Бог його винагородить (1 Тим. 4:10). Це пояснює, чому він віддавав стільки сил служінню Єгові. Павло заохочував його працювати над своїми вчительськими та ораторськими навичками. Також Тимофій мав подавати хороший приклад одновірцям у зборі — як молодим, так і літнім. А ще йому було доручено різні складні завдання, зокрема з любов’ю виправляти тих, хто ступив на неправильний шлях (1 Тим. 4:11—16; 2 Тим. 4:1—5). Тимофій мав усі підстави вірити, що Єгова його винагородить (Рим. 2:6, 7). w24.06 22, 23, абз. 10, 11 |
|
Ми проповідуємо добру новину в першу чергу тому, що любимо Бога Єгову і його святе ім’я. Для нас це чудова можливість прославити нашого Творця. Ми повністю погоджуємося зі словами, записаними в сьогоднішньому вірші: Єгова «достойний слави, честі й сили». Ми віддаємо йому славу й честь, коли ділимося з людьми переконливими доказами того, що він усе створив і що своїм життям ми завдячуємо йому. А силу ми віддаємо тоді, коли жертвуємо своїм часом, енергією та матеріальними засобами, щоб брати якнайповнішу участь у служінні (Матв. 6:33; Луки 13:24; Кол. 3:23). Іншими словами, ми любимо Єгову, тому любимо розповідати про нього іншим. Особливо нам подобається говорити з людьми про Боже ім’я і про те, що воно означає. w24.05 17, абз. 11 |
|
Якщо ти добре підготуєшся до служіння, то будеш почуватися впевненіше. Коли Ісус посилав своїх учнів проповідувати, він спочатку пояснив їм, що потрібно говорити (Луки 10:1—11). Завдяки тому що учні були підготовлені, вони змогли досягти добрих результатів, і це принесло їм багато радості. А як тобі підготуватися до служіння? Подумай, що ти хочеш сказати, а потім проговори це так, щоб твої слова звучали природно і невимушено. Також спробуй уявити два-три варіанти, як людина могла б тобі відповісти, і виріши, що говоритимеш у кожному випадку. Тоді все, що тобі залишиться, коли ти зустрінеш людину,— це розслабитись, усміхнутись і почати дружню розмову. w24.04 16, абз. 6, 7 |
|
Те, наскільки важливо говорити правду у своєму серці, видно з одного біблійного епізоду. Пригадаймо, як Ісус познайомився з Натанаїлом. Коли Пилип привів його до Ісуса, той відразу сказав: «Дійсно, це ізраїльтянин, в якому немає обману» (Ів. 1:47). Ісус побачив в Натанаїлі виняткову щирість. Хоча Натанаїл, як і ми, був недосконалим, в ньому не було ні краплини фальші. Це дуже вразило Ісуса і він похвалив цього чоловіка. Більшість вимог, згаданих у 15-му Псалмі, стосуються того, як ми поводимося з іншими. У 3-му вірші сказано, що той, хто є гостем у наметі Єгови, «ні на кого не зводить наклепів, не чинить зла своєму ближньому і не обмовляє своїх друзів». Якщо не контролювати своєї мови, можна завдати комусь серйозної шкоди (Як. 1:26). w24.06 10, абз. 7, 9; 11, абз. 10 |
|
Чи можемо ми бути абсолютно впевнені, що Єгова винесе справедливе рішення стосовно кожного померлого? Так. Авраам переконався в тому, що Єгова — досконалий, безмежно мудрий і милосердний «Суддя всієї землі». Ми теж у цьому не сумніваємось. Бог належно підготував свого Сина й доручив увесь суд йому (Ів. 5:22). Як Батько, так і Син знають, що́ в серці кожної людини (Матв. 9:4). Тому їхній суд завжди справедливий. Довіряймо Єгові і всім його рішенням. На відміну від нас, він судить безпомильно (Ісаї 55:8, 9). Тому ми можемо зі спокійним серцем залишити весь суд в його руках і в руках його Сина — Царя, який досконало відображає справедливість і милосердя свого Батька (Ісаї 11:3, 4). w24.05 7, абз. 18, 19 |
|
Людина, яка боїться Єгови, любить його так сильно, що тримається подалі від усього, що могло б його засмутити. Вона прагне Божого схвалення і тому вчиться відрізняти добро від зла, а правду — від брехні (Присл. 2:3—6; Євр. 5:14). Якщо ми боїмося людей більше, ніж Бога, ми можемо легко відійти від правди. Згадаймо історію про 12 ізраїльських провідників, які пішли розвідувати Обіцяний край. Десятеро з них боялися ханаанців більше, ніж Єгови. Повернувшись, вони сказали ізраїльтянам: «Ми не зможемо виступити проти цих людей, бо вони сильніші від нас» (Чис. 13:27—31). З людського погляду вони були праві: ханаанці дійсно були сильніші. Але, заявивши, що ізраїльтяни не зможуть їх перемогти, ці 10 розвідників показали, що зовсім забули про Єгову. w24.07 9, абз. 5, 6 |
|
Що, як ми вже досягли християнської зрілості? Тоді нам потрібно працювати над тим, щоб її не втратити. А це означає, що треба остерігатися самовпевненості (1 Кор. 10:12). Ми маємо «постійно перевіряти», чи не зупинився наш духовний ріст. Те, що зрілість можна втратити, добре видно з листа апостола Павла до колоссян. Ці християни вже були зрілими, але Павло писав, що їм потрібно стерегтися, аби ніхто не полонив їх світськими ідеями (Кол. 2:6—10). Епафрас, який, мабуть, дуже добре знав той збір, теж часто молився, аби вони залишалися зрілими (Кол. 4:12). Про що це говорить? І Павло, і Епафрас розуміли, що для того, аби залишатися зрілим, потрібно докладати свідомих зусиль і приймати допомогу Єгови. Вони хотіли, щоб колоссяни поводились як «дорослі» християни, хоч би які перешкоди виникали на їхньому шляху. w24.04 6, 7, абз. 16, 17 |