|
Батьки, вчіть дитину обґрунтовувати свою віру в Творця. Для цього можна разом розглянути серію статей «Запитання молодих людей. Створення чи еволюція?» на сайті jw.org. Обговоріть з дитиною, які аргументи, на її думку, краще наводити, щоб пояснити іншим, що існує Творець. Заохотьте її викладати свої думки просто й логічно і говорити на цю тему з тими, хто відкритий до приємної розмови. Наприклад, однокласник може сказати: «Я вірю тільки в те, що бачу, а Бога я ніколи не бачив». Юний християнин міг би відповісти: «Уяви, що ти опинився в глухому лісі, далеко від людських поселень. Раптом ти бачиш будинок, облаштований всім необхідним. Чи ти зробиш висновок, що цей будинок з’явився сам по собі? Звісно, що ні. Те саме можна сказати і про нашу планету та все живе на ній». w24.12 18, абз. 16 |
|
Ісусові учні потребували підбадьорення. Чому? Дехто з них покинув дім, сім’ю і власну справу, щоб постійно ходити з Ісусом (Матв. 19:27). Інших зневажали в суспільстві через те, що вони стали його послідовниками (Ів. 9:22). Вони охоче пішли на ці жертви, бо повірили в те, що Ісус — обіцяний Месія (Матв. 16:16). Але коли його стратили, в них опустилися руки. Здавалося, їхні надії розбилися вщент. Без сумніву, Ісус розумів, що смуток його учнів — це не ознака духовної слабкості, а природна реакція на втрату близької людини. Тому після свого воскресіння — в той самий день — він почав їх підбадьорювати. Наприклад, Ісус з’явився Марії Магдалині, коли вона плакала біля його гробниці (Ів. 20:11, 16). Потім він з’явився двом учням, які йшли в село Еммаус. Також Ісус з’явився апостолу Петру. w24.10 13, абз. 5, 6 |
|
Наближалося знищення Єрусалима, яке передрікав Ісус. Християни могли використати позосталий час, щоб підготуватися до майбутніх подій. Їм треба було зміцнювати свою віру і розвивати витривалість (Євр. 10:25; 12:1, 2). Ми живемо напередодні набагато більшого лиха, ніж те, яке пережили християни в Юдеї (Матв. 24:21; Об’яв. 16:14, 16). Розгляньмо кілька з тих порад, які Єгова дав їм через апостола Павла. Вони дуже корисні і для нас. Павло заохотив братів і сестер глибше досліджувати Боже Слово (Євр. 5:14—6:1). За допомогою Єврейських Писань він показав, чому поклоніння християн перевершує юдаїзм. Павло порадив одновірцям поглиблювати своє знання і розуміння правди, щоб вони могли розпізнавати фальшиві вчення і відкидати їх. w24.09 8, 9, абз. 2, 3; 10, абз. 6 |
|
Ми всі маємо достатньо духовної їжі й отримуємо необхідне керівництво та захист. Доказом безсторонності Єгови є його Слово. Бог подбав, щоб люди в будь-якому куточку світу могли читати Біблію зрозумілою мовою. Святе Письмо було написане єврейською, арамейською і грецькою. Однак сьогодні більшість людей не знає цих мов. Чи це заважає їм розвивати близькі стосунки з Єговою? Ні (Матв. 11:25). Боже ставлення до нас не залежить від того, який в нас диплом чи якими мовами ми володіємо. Для того щоб Єгова поділився з нами своєю мудрістю, нам не потрібно здобувати якусь особливу освіту. Його натхнене Слово перекладене на тисячі мов. Завдяки цьому люди по всьому світі можуть отримати користь від біблійних вчень і дізнатися про те, як стати Божими друзями (2 Тим. 3:16, 17). w24.06 6, абз. 13—15 |
|
Через своїх пророків Єгова часто застерігав ізраїльтян і намагався їх виправити. Наприклад, через Єремію він промовив: «Повернись, Ізраїлю, зрадлива жінко!.. Я не буду гнівливо дивитись на тебе, бо я відданий... і не гніватимусь вічно. Лише визнай свою провину, бо ти збунтувалась проти Єгови» (Єрем. 3:12, 13). Через пророка Йоіла Бог сказав: «Поверніться до мене всім серцем» (Йоіла 2:12, 13). Через Ісаю він закли́кав: «Очистьте себе, заберіть з-перед моїх очей свої лихі вчинки, перестаньте робити зло» (Ісаї 1:16—19). А ось яку звістку він передав через Єзекіїля: «Хіба ж мені приємна смерть грішника?.. Ні. Мені приємно, коли він покидає свої вчинки і залишається жити! Мені аж ніяк не приємна смерть жодної людини... Тому наверніться — і будете жити» (Єзек. 18:23, 32). Єгові приємно, коли люди розкаюються, тому що він хоче, аби вони жили — жили вічно. w24.08 9, абз. 5, 6 |
|
Єгова сповнює наші серця миром і радістю, а в майбутньому подарує нам вічне життя. Ми абсолютно впевнені, що Єгова має і бажання, і можливості нас винагородити. І ця впевненість допомагає нам не збавляти темпів у служінні так само, як вона допомагала в цьому вірним Богові чоловікам і жінкам у минулому. Одним з них був Тимофій (Євр. 6:10—12). Тимофій не сумнівався, що живий Бог його винагородить (1 Тим. 4:10). Це пояснює, чому він віддавав стільки сил служінню Єгові. Павло заохочував його працювати над своїми вчительськими та ораторськими навичками. Також Тимофій мав подавати хороший приклад одновірцям у зборі — як молодим, так і літнім. А ще йому було доручено різні складні завдання, зокрема з любов’ю виправляти тих, хто ступив на неправильний шлях (1 Тим. 4:11—16; 2 Тим. 4:1—5). Тимофій мав усі підстави вірити, що Єгова його винагородить (Рим. 2:6, 7). w24.06 22, 23, абз. 10, 11 |
|
Ми проповідуємо добру новину в першу чергу тому, що любимо Бога Єгову і його святе ім’я. Для нас це чудова можливість прославити нашого Творця. Ми повністю погоджуємося зі словами, записаними в сьогоднішньому вірші: Єгова «достойний слави, честі й сили». Ми віддаємо йому славу й честь, коли ділимося з людьми переконливими доказами того, що він усе створив і що своїм життям ми завдячуємо йому. А силу ми віддаємо тоді, коли жертвуємо своїм часом, енергією та матеріальними засобами, щоб брати якнайповнішу участь у служінні (Матв. 6:33; Луки 13:24; Кол. 3:23). Іншими словами, ми любимо Єгову, тому любимо розповідати про нього іншим. Особливо нам подобається говорити з людьми про Боже ім’я і про те, що воно означає. w24.05 17, абз. 11 |
|
Якщо ти добре підготуєшся до служіння, то будеш почуватися впевненіше. Коли Ісус посилав своїх учнів проповідувати, він спочатку пояснив їм, що потрібно говорити (Луки 10:1—11). Завдяки тому що учні були підготовлені, вони змогли досягти добрих результатів, і це принесло їм багато радості. А як тобі підготуватися до служіння? Подумай, що ти хочеш сказати, а потім проговори це так, щоб твої слова звучали природно і невимушено. Також спробуй уявити два-три варіанти, як людина могла б тобі відповісти, і виріши, що говоритимеш у кожному випадку. Тоді все, що тобі залишиться, коли ти зустрінеш людину,— це розслабитись, усміхнутись і почати дружню розмову. w24.04 16, абз. 6, 7 |
|
Те, наскільки важливо говорити правду у своєму серці, видно з одного біблійного епізоду. Пригадаймо, як Ісус познайомився з Натанаїлом. Коли Пилип привів його до Ісуса, той відразу сказав: «Дійсно, це ізраїльтянин, в якому немає обману» (Ів. 1:47). Ісус побачив в Натанаїлі виняткову щирість. Хоча Натанаїл, як і ми, був недосконалим, в ньому не було ні краплини фальші. Це дуже вразило Ісуса і він похвалив цього чоловіка. Більшість вимог, згаданих у 15-му Псалмі, стосуються того, як ми поводимося з іншими. У 3-му вірші сказано, що той, хто є гостем у наметі Єгови, «ні на кого не зводить наклепів, не чинить зла своєму ближньому і не обмовляє своїх друзів». Якщо не контролювати своєї мови, можна завдати комусь серйозної шкоди (Як. 1:26). w24.06 10, абз. 7, 9; 11, абз. 10 |
|
Чи можемо ми бути абсолютно впевнені, що Єгова винесе справедливе рішення стосовно кожного померлого? Так. Авраам переконався в тому, що Єгова — досконалий, безмежно мудрий і милосердний «Суддя всієї землі». Ми теж у цьому не сумніваємось. Бог належно підготував свого Сина й доручив увесь суд йому (Ів. 5:22). Як Батько, так і Син знають, що́ в серці кожної людини (Матв. 9:4). Тому їхній суд завжди справедливий. Довіряймо Єгові і всім його рішенням. На відміну від нас, він судить безпомильно (Ісаї 55:8, 9). Тому ми можемо зі спокійним серцем залишити весь суд в його руках і в руках його Сина — Царя, який досконало відображає справедливість і милосердя свого Батька (Ісаї 11:3, 4). w24.05 7, абз. 18, 19 |