|
Ми проповідуємо добру новину в першу чергу тому, що любимо Бога Єгову і його святе ім’я. Для нас це чудова можливість прославити нашого Творця. Ми повністю погоджуємося зі словами, записаними в сьогоднішньому вірші: Єгова «достойний слави, честі й сили». Ми віддаємо йому славу й честь, коли ділимося з людьми переконливими доказами того, що він усе створив і що своїм життям ми завдячуємо йому. А силу ми віддаємо тоді, коли жертвуємо своїм часом, енергією та матеріальними засобами, щоб брати якнайповнішу участь у служінні (Матв. 6:33; Луки 13:24; Кол. 3:23). Іншими словами, ми любимо Єгову, тому любимо розповідати про нього іншим. Особливо нам подобається говорити з людьми про Боже ім’я і про те, що воно означає. w24.05 17, абз. 11 |
|
Якщо ти добре підготуєшся до служіння, то будеш почуватися впевненіше. Коли Ісус посилав своїх учнів проповідувати, він спочатку пояснив їм, що потрібно говорити (Луки 10:1—11). Завдяки тому що учні були підготовлені, вони змогли досягти добрих результатів, і це принесло їм багато радості. А як тобі підготуватися до служіння? Подумай, що ти хочеш сказати, а потім проговори це так, щоб твої слова звучали природно і невимушено. Також спробуй уявити два-три варіанти, як людина могла б тобі відповісти, і виріши, що говоритимеш у кожному випадку. Тоді все, що тобі залишиться, коли ти зустрінеш людину,— це розслабитись, усміхнутись і почати дружню розмову. w24.04 16, абз. 6, 7 |
|
Те, наскільки важливо говорити правду у своєму серці, видно з одного біблійного епізоду. Пригадаймо, як Ісус познайомився з Натанаїлом. Коли Пилип привів його до Ісуса, той відразу сказав: «Дійсно, це ізраїльтянин, в якому немає обману» (Ів. 1:47). Ісус побачив в Натанаїлі виняткову щирість. Хоча Натанаїл, як і ми, був недосконалим, в ньому не було ні краплини фальші. Це дуже вразило Ісуса і він похвалив цього чоловіка. Більшість вимог, згаданих у 15-му Псалмі, стосуються того, як ми поводимося з іншими. У 3-му вірші сказано, що той, хто є гостем у наметі Єгови, «ні на кого не зводить наклепів, не чинить зла своєму ближньому і не обмовляє своїх друзів». Якщо не контролювати своєї мови, можна завдати комусь серйозної шкоди (Як. 1:26). w24.06 10, абз. 7, 9; 11, абз. 10 |
|
Чи можемо ми бути абсолютно впевнені, що Єгова винесе справедливе рішення стосовно кожного померлого? Так. Авраам переконався в тому, що Єгова — досконалий, безмежно мудрий і милосердний «Суддя всієї землі». Ми теж у цьому не сумніваємось. Бог належно підготував свого Сина й доручив увесь суд йому (Ів. 5:22). Як Батько, так і Син знають, що́ в серці кожної людини (Матв. 9:4). Тому їхній суд завжди справедливий. Довіряймо Єгові і всім його рішенням. На відміну від нас, він судить безпомильно (Ісаї 55:8, 9). Тому ми можемо зі спокійним серцем залишити весь суд в його руках і в руках його Сина — Царя, який досконало відображає справедливість і милосердя свого Батька (Ісаї 11:3, 4). w24.05 7, абз. 18, 19 |
|
Людина, яка боїться Єгови, любить його так сильно, що тримається подалі від усього, що могло б його засмутити. Вона прагне Божого схвалення і тому вчиться відрізняти добро від зла, а правду — від брехні (Присл. 2:3—6; Євр. 5:14). Якщо ми боїмося людей більше, ніж Бога, ми можемо легко відійти від правди. Згадаймо історію про 12 ізраїльських провідників, які пішли розвідувати Обіцяний край. Десятеро з них боялися ханаанців більше, ніж Єгови. Повернувшись, вони сказали ізраїльтянам: «Ми не зможемо виступити проти цих людей, бо вони сильніші від нас» (Чис. 13:27—31). З людського погляду вони були праві: ханаанці дійсно були сильніші. Але, заявивши, що ізраїльтяни не зможуть їх перемогти, ці 10 розвідників показали, що зовсім забули про Єгову. w24.07 9, абз. 5, 6 |
|
Що, як ми вже досягли християнської зрілості? Тоді нам потрібно працювати над тим, щоб її не втратити. А це означає, що треба остерігатися самовпевненості (1 Кор. 10:12). Ми маємо «постійно перевіряти», чи не зупинився наш духовний ріст. Те, що зрілість можна втратити, добре видно з листа апостола Павла до колоссян. Ці християни вже були зрілими, але Павло писав, що їм потрібно стерегтися, аби ніхто не полонив їх світськими ідеями (Кол. 2:6—10). Епафрас, який, мабуть, дуже добре знав той збір, теж часто молився, аби вони залишалися зрілими (Кол. 4:12). Про що це говорить? І Павло, і Епафрас розуміли, що для того, аби залишатися зрілим, потрібно докладати свідомих зусиль і приймати допомогу Єгови. Вони хотіли, щоб колоссяни поводились як «дорослі» християни, хоч би які перешкоди виникали на їхньому шляху. w24.04 6, 7, абз. 16, 17 |
|
У своєму житті Давид не раз опинявся у важких ситуаціях, через які плакав. Він стикався з протидією ворогів і підступною зрадою близьких людей (1 Сам. 19:10, 11; 2 Сам. 15:10—14, 30). Якось він написав: «Знеміг я від своїх зітхань. Цілу ніч обливаю ліжко слізьми, моя постіль мокра від плачу» (Пс. 6:6). Незважаючи на всі труднощі, Давид був впевнений, що Бог його любить. Він сказав: «Єгова почує мій плач» (Пс. 6:8). Слова сьогоднішнього вірша змальовують зворушливу картину того, як Єгова ніжно про нас дбає. Давид сказав, що Єгова немовби збирає його сльози в посудину або записує їх у книгу. Давид не сумнівався, що Єгова помічає його проблеми і пам’ятає про його біль. Він був переконаний, що його небесний Батько знає не тільки про його біди, але й про те, як вони на нього впливають. w24.12 22, абз. 11, 12 |
|
Навіть якщо інші ставилися до тебе погано, ти можеш не сумніватися в тому, що Єгова любить і цінує тебе. Коли в тебе «пригнічений дух», нагадуй собі, що Єгова особисто привів тебе до себе. Чому він це зробив? Тому що побачив твої добрі риси (Ів. 6:44). Він надзвичайно тобою дорожить і завжди готовий прийти на допомогу. Щоб краще зрозуміти, як Єгова до нас ставиться, розгляньмо приклад Ісуса. Служачи на землі, він звертав увагу на знедолених та зневажених людей і виявляв до них співчуття (Матв. 9:9—12). Якось одна жінка торкнулася його одягу, сподіваючись, що зцілиться від своєї важкої хвороби. Як Ісус відреагував? Він потішив цю жінку і похвалив її за міцну віру (Марка 5:25—34). Ісус досконало віддзеркалює особистість свого Батька (Ів. 14:9). Тому будь певний: Єгова цінує тебе. Він бачить твої добрі риси, в тому числі твою віру і любов до нього. w24.10 7, абз. 4, 5 |
|
Уявімо, що ти голова сім’ї і шукаєш роботу. В тебе є два варіанти, і ти розглядаєш кожен з них: аналізуєш, що входитиме у твої обов’язки, який буде графік, скільки часу піде на дорогу і так далі. Схоже, що ні одна, ні друга робота сама по собі не суперечить біблійним принципам. Можливо, якась із них подобається тобі більше, тому що вона цікавіша або там вища зарплата. Але варто взяти до уваги ще й інші чинники. Наприклад, подумай, чи не доведеться тобі пропускати зібрання. Чи не буде робота забирати час, який ти маєш присвячувати емоційним та духовним потребам своєї сім’ї? Такі запитання допоможуть тобі поставити те, «що є важливішим»,— служіння Єгові і турботу про сім’ю — вище, ніж матеріальну вигоду. І тоді ти приймеш рішення, яке Єгова поблагословить. w25.01 17, абз. 11—13 |
|
Ми можемо наслідувати Єгову і виявляти нашим братам і сестрам любов, ділячись з ними тим, що маємо. Чи хтось з одновірців потребує їжі або одягу? Можливо, саме вашими руками Єгова задовольнить його потреби. Також народ Єгови охоче приходить на допомогу, коли стається лихо. Наприклад, під час пандемії COVID-19 ми ділилися продуктами, одягом та іншими речами з тими, хто опинявся в нужді. Багато хто щедро жертвував кошти на всесвітню діяльність. Завдяки цим пожертвам надавалась допомога братам і сестрам у різних країнах. Ми з готовністю прислуха́лися до поради апостола Павла: «Не забувайте робити добро й ділитися з іншими тим, що маєте, бо такі жертви дуже приємні Богу» (Євр. 13:16). w24.09 27, абз. 6, 7 |