Духовний сайт!

Коли ми прийматимемо якесь рішення, любов спонукає нас «шукати користі не для себе, а для іншого» і бути скромними (1 Кор. 10:23, 24, 32; 1 Тим. 2:9, 10). Тоді ми приймемо рішення, в якому виявлятимуться любов і повага. Якщо тобі треба прийняти дуже серйозне рішення, то подумай, що буде потрібно для його реалізації. Як казав Ісус, спершу варто «порахувати витрати» (Луки 14:28). Проаналізуй, скільки часу, коштів і зусиль піде на те, щоб здійснити задумане. В деяких випадках слід також порадитися з членами сім’ї і обговорити, що вимагатиметься від кожного з них. Чому варто заздалегідь про все це подумати? Бо може виявитись, що треба підкорегувати своє рішення або взагалі його змінити. Крім того, якщо ми залучили до обговорення членів сім’ї і вислухали їхню думку, вони будуть більш охоче працювати над тим, щоб реалізувати прийняте рішення. w25.01 18, 19, абз. 14, 15

Єгова ніколи не благословлятиме того, хто керується гордістю або честолюбством (1 Кор. 10:24, 33; 13:4). Іноді навіть Ісусові найближчі друзі прагнули певних обов’язків з неправильних спонук. Згадаймо двох апостолів — Якова та Івана. Якось вони попросили в Ісуса видатного становища у його Царстві. Чи Ісус похвалив їх за такі амбіції? Ні. Він пояснив усім 12 апостолам: «Хто хоче бути поміж вами великим, той повинен стати вашим слугою, і, хто хоче бути першим серед вас, той повинен стати для всіх рабом» (Марка 10:35—37, 43, 44). Брати, які мають правильні спонуки, тобто щиро бажають служити іншим, є справжнім благословенням для збору (1 Фес. 2:8). w24.11 15, 16, абз. 7, 8

Якщо нас тривожить якесь запитання, варто пошукати відповідь на нього в Біблії. Наприклад, наш юний брат запитує себе: «Чи Єгова взагалі мною цікавиться?». Таке запитання не варто лишати без відповіді: треба перевірити, що думає сам Єгова. Коли ми читаємо Біблію, ми немовби чуємо Єгову. Але щоб дізнатись відповіді на свої запитання, треба не просто читати Біблію, а шукати в ній уривки, які стосуються того, що нас хвилює. Нам знадобляться різноманітні інструменти для дослідження, які підготувала організація Єгови (Присл. 2:3—6). Потрібно молитися, щоб Єгова допоміг нам знайти потрібні в нашій ситуації біблійні принципи і поради. w24.10 25, абз. 4, 5

У притчі про овець і козлів Ісус пояснив, що судитиме людей на основі того, чи вони підтримували його помазаних братів (Матв. 25:31—46). Цей суд відбудеться під час «великого лиха», безпосередньо перед Армагеддоном (Матв. 24:21). Як пастух відділяє овець від козлів, так Ісус відділить тих, хто віддано підтримує його помазаних послідовників, від тих, хто цього не робить. Біблійні пророцтва показують, що Ісус, призначений Єговою Суддя, буде виносити лише справедливі вироки (Ісаї 11:3, 4). Він спостерігає за мовою, мисленням і вчинками людей, у тому числі за тим, як вони ставляться до його помазаних братів (Матв. 12:36, 37). Ісус добре знає, хто з них підтримує помазанців та їхню працю. А як саме символічні вівці підтримують Христових братів? У першу чергу — допомагаючи їм проповідувати добру новину. w24.09 20, 21, абз. 3, 4

Коли християнин чинить серйозний гріх, Єгова не закриває на це очі. Він не вважає, що треба милосердно терпіти нерозкаяних грішників і дозволяти їм залишатися серед вірних християн. Бог милосердний, але він не потурає гріху і не занижує своїх норм (Юди 4). Залишати грішника у зборі було б зовсім не милосердно, адже це поставило б під загрозу духовність інших братів і сестер (Присл. 13:20; 1 Кор. 15:33). Все ж, як ми знаємо, Єгова не хоче, щоб хтось був знищений. Він бажає, щоб якомога більше людей спаслося. Якщо людина змінилась і намагається налагодити стосунки з Богом, він обов’язково виявить їй милосердя (Єзек. 33:11; 2 Пет. 3:9). Тому, коли чоловік з Коринфа розкаявся і покинув грішну поведінку, Єгова через апостола Павла пояснив зборові, що його потрібно простити і прийняти назад. w24.08 16, абз. 7; 18, абз. 14, 15

Як нам захистити себе від спокус? Подивімося, чого можна навчитися з розповіді, записаної в 7-му розділі книги Прислів’я. У ній ідеться про юнака, якого спокусила розпусна жінка. У 22-му вірші сказано, що він пішов за нею «відразу». Можна подумати, що все сталося раптово. Але якщо подивитися попередні вірші, то видно, що перед тим він зробив певні кроки, які поступово привели його до гріха. Що саме він зробив? Соломон написав, що ввечері юнак «проходив неподалік її вулиці», а потім попрямував до її дому (Присл. 7:8, 9). Побачивши розпусну жінку, юнак не пішов геть. Він дозволив себе поцілувати і слухав, як вона розповідала про принесені мирні жертви. Мабуть, жінка хотіла створити враження, ніби вона не є поганою людиною (Присл. 7:13, 14, 21). Якби юнак вчасно спам’ятався, він би вберіг себе від спокуси та гріха. w24.07 16, абз. 8, 9; 19, абз. 19

У Біблії сказано, що на підставі викупу ми можемо бути звільнені. Ось що про це написав апостол Петро: «Ви знаєте, що не чимось тлінним — сріблом або золотом — вас було звільнено від марного способу життя, який ви перейняли від прабатьків, а дорогоцінною кров’ю Христа, як кров’ю бездоганного та незаплямованого ягняти» (1 Пет. 1:18, 19). Завдяки тому що Ісус пролив свою кров, ми можемо звільнитися від панування гріха та смерті, які завдають нам безліч страждань (Рим. 5:21). Тому ми надзвичайно вдячні Єгові та Ісусу за їхню жертву. w25.02 5, абз. 15, 16

Сьогодні старійшини виконують дуже багато обов’язків. Наприклад, вони є проповідниками доброї новини (2 Тим. 4:5). Старійшини беруть активну участь у проповідницькому служінні, дбають про опрацювання території збору і допомагають іншим стати вмілими проповідниками та вчителями. Також вони милосердні, неупереджені судді. Якщо християнин вчиняє серйозний гріх, старійшини допомагають йому відновити стосунки з Єговою. Водночас вони пильнують за тим, щоб збір залишався чистим (1 Кор. 5:12, 13; Гал. 6:1). Але в першу чергу старійшин знають як турботливих пастирів (1 Пет. 5:1—3). Вони виголошують добре підготовлені біблійні промови, стараються ближче познайомитися з кожним вісником у зборі і роблять пастирські візити. Дехто з них бере участь у будівництві та обслуговуванні Залів Царства, допомагає в організації конгресів або співпрацює з комітетами зв’язку з лікарнями і групами відвідування пацієнтів. Старійшини виконують і багато іншої важли ... Читати далі »

Віддайте свої тіла як жертву живу, святу і приємну Богові, щоб служити йому, використовуючи свою здатність мислити (Рим. 12:1).

Християнські чоловіки мають бути дуже обережними, щоб на них не впливали спотворені погляди на жінок. Чому? Одна з причин полягає в тому, що думки часто ведуть до вчинків. Апостол Павло закли́кав помазаних християн у Римі: «Більше не дозволяйте цьому світу формувати вас» (Рим. 12:1, 2). Павло написав це християнам, які були охрещені вже не один рік. Його слова вказують на те, що дехто в тамтешньому зборі все ще піддавався впливу світських звичаїв і поглядів. Тому Павло заохотив їх змінити своє мислення та поведінку. Безперечно, його порада стосується і сучасних християн. На жаль, дехто перейняв погляди цього світу і навіть дозволяє собі жорстоко поводитися з дружиною. w25.01 9, абз. 4

Ще за Ноєвих днів Бог заборонив людям споживати кров (Бут. 9:3, 4). Цю заборону Єгова повторив у Законі, який він дав ізраїльтянам. Там було сказано, що кожен, хто їстиме кров, «буде знищений» (Лев. 7:27). Ісус дотримувався Закону (Матв. 5:17—19). Тож немислимо, щоб він заохочував євреїв буквально їсти його тіло і пити його кров. Ісус говорив у переносному значенні. Так само образний вислів він використав і в розмові з самарянкою. Він сказав їй: «Вода, яку дам... я... даватиме вічне життя» (Ів. 4:7, 14). Ісус не мав на увазі, що самарянці достатньо пити якусь воду, щоб отримати вічне життя. Тож, розмовляючи з євреями в Капернаумі, він також не мав на увазі, що вони здобудуть вічне життя, якщо буквально питимуть його кров і їстимуть його тіло. w24.12 9, абз. 4—6