Апостол Петро був відданим. Він не допускав навіть думки про те, щоб покинути Ісуса. Це добре видно з випадку, описаного в 6-му розділі Івана. Навчаючи натовп, Ісус озвучив думку, яку було важко зрозуміти. Як на це відреагували його учні? Багато з них пішли, не дочекавшись пояснень. Але Петро лишився. Він усвідомлював, що тільки в Ісуса є «слова вічного життя» (Ів. 6:68). Ісус знав, що в ніч перед його смертю Петро та інші апостоли його залишать. Все ж він не сумнівався, що Петро повернеться і вже більше ніколи його не зрадить (Луки 22:31, 32). Ісус розумів, що «дух бадьорий, але плоть слабка» (Марка 14:38). Тож, навіть коли Петро зрікся свого Господа, той у ньому не зневірився. Воскреснувши, Ісус зустрівся з Петром, причому, скоріш за все, сам на сам (Марка 16:7; Луки 24:34; 1 Кор. 15:5). Можна тільки уявити, як Петра підбадьорила ця зустріч! w23.09 22, абз. 9, 10
