Духовний сайт!

Діти спроможні усвідомлювати, що означає чинити правильне і що значить бути присвяченим Творцю. Тож молоді люди, які виявляють, що достатньо зрілі, і які присвятилися Єгові, можуть зробити цей важливий та доречний крок — охреститися (Присл. 20:7). Що означає бути зрілим? Це щось більше, ніж просто бути фізично розвинутим. Біблія каже, що зрілі люди «привчили свій розум [«чуття», прим.] розрізняти добро і зло» (Євр. 5:14). Отже, зрілі люди знають, що є правильне в очах Єгови, і постановили у своєму серці дотримуватися цього. Тому їх не так легко схилити до поганого. І їх не треба постійно заохочувати поводитись правильно. Логічно сподіватися, що молода людина, яка охрещується, буде дотриму ... Читати далі »

Дружба може бути дорогоцінним скарбом. Все ж вона не є якоюсь річчю, яку можна купити і тримати для краси. Дружба подібна до чогось живого. Щоб вона процвітала, про неї треба дбати і її треба підтримувати. Авраам дорожив своєю дружбою з Єговою та беріг її. По чому це було видно? Авраам ніколи не думав, ніби достатньо того, що він виявляв побожний страх і слухняність у минулому. Коли він та його домашні подорожували до Ханаану, він, приймаючи як важливі, так і незначні рішення, продовжував триматися вказівок Єгови. За рік до народження Ісака, коли Авраамові було 99 років, Єгова наказав обрізати всіх чоловіків у його домі. Чи Авраам піддавав сумніву наказ Єгови? Чи якось нарікав? Ні. Він довіряв Богові і послухався «в той же день» (Бут. 17:10—14, ... Читати далі »

Було б неправильно звеличувати людей, навіть якщо вони є помазаними братами Христа. Коли йдеться про старійшин, Біблія заохочує нас наслідувати віру тих, хто бере провід, але ніколи не каже вважати якусь людину нашим провідником (Євр. 13:7). Щоправда, Святе Письмо згадує християн, які «гідні подвійної шани», але не тому, що мають небесне покликання, а тому, що вони «добре головують» і «наполегливо працюють у слові й навчанні» (1 Тим. 5:17). Тож помазанці почувалися б ніяково, якби хтось виявляв до них недоречну увагу чи шану. А що гірше, через таке особливе ставлення помазаним християнам було б важко залишатися смиренними ( ... Читати далі »

Ця особлива дія святого духу є наче перший внесок (або завдаток), гарантія того, що має настати. Завдяки цьому знаку помазаний християнин набуває внутрішнього переконання, що він є помазанцем (2 Кор. 1:21, 22; 5:5). Така людина впевнена, що отримала запрошення. Але чи отримає зрештою вона небесну нагороду, залежить від того, чи залишиться вона вірною. Петро пояснив це так: «Отож, брати, робіть усе можливе, щоб триматися свого покликання та вибрання. Продовжуючи робити все це, ви ніколи не впадете і будете великодушно наділені можливістю ввійти у вічне Царство нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа» (2 Пет. 1:10, 11). Тож ... Читати далі »

У мові оригіналу вислів, перекладений як «гостинність», означає «доброта до сторонніх». Цей вираз, імовірно, нагадує нам про Авраама і Лота. Ті двоє чоловіків виявили доброту до незнайомців. З’ясувалося, що їхніми гостями були ангели (Бут. 18:2—5; 19:1—3). Чи ми теж виявляємо гостинність, запрошуючи когось додому на частування або просто щоб поспілкуватися й підбадьоритися? Щоб нас вважали гостинними, не обов’язково готувати щось дороге чи вишукане. Також ми не хочемо запрошувати тільки тих, хто може нам чимось віддячити (Луки 10:42; 14:12—14 ... Читати далі »

Безперечно, здоров’я людей є у владі Бога. І це підтверджує Біблія. Інколи він карав людей хворобами, як-от фараона за днів Авраама і пізніше Міріам, сестру Мойсея (Бут. 12:17; Чис. 12:9, 10; 2 Сам. 24:15). Бог застерігав ізраїльтян, що через їхню невірність вразить їх «карами і хворобами» (Повт. 28:58—61). Але Єгова міг і відвертати хвороби або не допускати їх (Вих. 23:25; Повт. 7:15). ... Читати далі »