У мові оригіналу вислів, перекладений як «гостинність», означає «доброта до сторонніх». Цей вираз, імовірно, нагадує нам про Авраама і Лота. Ті двоє чоловіків виявили доброту до незнайомців. З’ясувалося, що їхніми гостями були ангели (Бут. 18:2—5; 19:1—3). Чи ми теж виявляємо гостинність, запрошуючи когось додому на частування або просто щоб поспілкуватися й підбадьоритися? Щоб нас вважали гостинними, не обов’язково готувати щось дороге чи вишукане. Також ми не хочемо запрошувати тільки тих, хто може нам чимось віддячити (Луки 10:42; 14:12—14). Наша мета — підбадьорити, а не справити враження. Чи ми охоче виявляємо гостинність до районного наглядача і його дружини, навіть якщо не знаємо їх добре? (3 Ів. 5—8). Можливо, в нас напружений графік і багато щоденних клопотів, але дуже важливо «не забува[ти] про гостинність». w16.01 1:11, 12
|
