Початковий намір Бога полягав у тому, щоб люди жили вічно на землі (Бут. 1:28; Пс. 37:29). Обрання деяких людей, щоб вони правили в небі як царі і священики, не є чимось звичайним. Це винятковий захід. Коли хтось отримує таке покликання, його мислення, світогляд і надія докорінно змінюються (Еф. 1:18). А звідки людина знає, що вона має небесне покликання, тобто насправді отримала цей особливий знак? Відповідь очевидна зі слів Павла до помазаних християн у Римі, «покликаних бути святими». Він написав до них: «Ви отримали не дух рабства, який знову викликає страх, а дух усиновлення, що й спонукує нас вигукувати: “
...
Читати далі »
