Слабкості апостола Петра давали про себе знати навіть після того, як він став помазанцем. У 36 році н. е. Петро на власні очі побачив, як святий дух зійшов на Корнилія, який не належав до ізраїльського народу. Це було яскравим свідченням того, що «Бог безсторонній» і що до християнського збору можуть належати люди будь-якого походження (Дії 10:34, 44, 45). До цього часу Петро нізащо би не сів за один стіл з язичниками, але після випадку з Корнилієм він позбувся своїх упереджень. Однак деякі християни єврейського походження і далі вважали, що євреям і людям з інших народів не можна їсти разом. Коли дехто з них прийшов в Антіохію, Петро — мабуть, боячись їхнього осуду — почав уникати своїх братів-неєвреїв. Апостол Павло побачив його лицемірство і при всіх йому докорив (Гал. 2:13, 14). Як бачимо, Петро знову оступився. Але чи він перестав служити Єгові? Ні. w23.09 22, абз. 8
|
