Ісус наслідував поміркованість свого Батька. Хоча його було послано проповідувати «загубленим вівцям з народу Ізраїля», він виявляв гнучкість у своєму служінні. Одного разу до Ісуса підійшла жінка, яка не належала до ізраїльського народу, і почала благати його зцілити її доньку, яка була «опанована демоном і сильно страждала». Зі співчуття до цієї жінки Ісус зробив виняток і задовольнив її прохання (Матв. 15:21—28). А ось ще один приклад. Якось Ісус сказав: «Хто зрікається мене... того і я зречуся» (Матв. 10:33). Як відомо, пізніше Петро тричі зрікся свого Господа. Чи Ісус зрікся його у відповідь? Ні, він взяв до уваги щире каяття і міцну віру Петра. Після свого воскресіння Ісус з’явився Петрові і, скоріш за все, запевнив його у своїй любові та прощенні (Луки 24:33, 34). Тож і Єгова, і Ісус є поміркованими. А як щодо нас? Єгова хоче, щоб ми теж мали цю рису. w23.07 21, абз. 6, 7
