В юності цар Уззія був дуже смиренним. Він вчився «боятися правдивого Бога». Уззія прожив 68 років, і Єгова благословляв його майже до самої смерті (2 Хр. 26:1—4). Він переміг багатьох ворогів і зміцнив оборонні споруди Єрусалима (2 Хр. 26:6—15). Немає сумніву, що Уззія дуже тішився всім тим, що Бог допоміг йому зробити (Еккл. 3:12, 13). Однак за роки правління цар Уззія звик до того, що всі його слухаються. Можливо, саме тому він почав думати, що може поводитись, як йому заманеться. Одного дня він увійшов у храм Єгови, щоб зробити те, на що царі не мали права,— спалити на жертовнику пахощі (2 Хр. 26:16—18). Первосвященик Азарія намагався його спинити, але Уззія дуже розгнівався. Цей зухвалий вчинок перекреслив усе те добре, що він зробив раніше, і Єгова покарав його проказою (2 Хр. 26:19—21). Якби Уззія залишався смиренним, то все склалося б зовсім по-іншому. w23.09 10, абз. 9, 10
