Апостол Павло провів немало часу в Ефесі, проголошуючи добру новину (Дії 19:1, 8—10; 20:20, 21). Апостол дуже полюбив тамтешніх братів і хотів допомогти їм залишатися вірними Єгові. В минулому ефесяни, яким писав Павло, перебували в полоні лжевчень та забобонів. Ефес славився своєю розпустою і вседозволеністю. Брудна мова і непристойні жарти були в цьому місті звичайним явищем. Вони звучали і в театральних виставах, і навіть під час релігійних свят (Еф. 5:3). Як сказано в Павловому листі, мешканці Ефеса «втратили будь-яке почуття сорому». Вжите в грецькому тексті слово можна буквально перекласти як «перестали відчувати біль» (Еф. 4:17—19). Вони не відчували жодних докорів сумління. Тому Павло влучно написав про них: «Їхній розум огорнула темрява, і... вони відчужені від життя, джерелом якого є Бог». Однак деякі ефесяни вийшли з темряви. w24.03 20, абз. 2, 4; 21, абз. 5, 6
|
