Святий намет — це переносна́ конструкція, яку ізраїльтяни брали з собою кожного разу, коли переходили з місця на місце. Ним користувалися майже 500 років — поки в Єрусалимі не був побудований храм (Вих. 25:8, 9; Чис. 9:22). Цей намет був центром поклоніння ізраїльтян, де вони приносили жертви Єгові (Вих. 29:43—46). Однак він виконував ще одну роль — був символом чогось набагато величнішого. Він символізував духовний храм Єгови. Апостол Павло сказав, що «цей намет є наочним прикладом, який стосується теперішнього часу» (Євр. 9:9). Отже, на той момент, коли були написані ці слова, духовний храм вже існував. Він з’явився, коли Ісус почав служити «великим первосвящеником». Це сталося в 29 році н. е., після того як він охрестився (Євр. 4:14; Дії 10:37, 38). w23.10 25, 26, абз. 6, 7
25 Нісана
