Апостол Павло всім серцем любив братів і сестер. Він ставився до них з розумінням, адже стикався з такими ж труднощами, як і вони. Бувало, що в нього закінчувалися гроші і йому треба було працювати, аби забезпечувати себе і своїх товаришів (Дії 20:34). Наприклад, у Коринфі він разом з Акилою і Прискиллою займався виготовленням наметів. А по суботах Павло проповідував юдеям і грекам. Та коли до нього прибули Сила і Тимофій, він «із за́палом віддався проповідуванню Божого слова» (Дії 18:2—5). Як бачимо, Павло ніколи не забував про свою головну мету — служити Єгові. Він важко трудився і на роботі, і в служінні, тому добре розумів братів та сестер і міг підбирати правильні слова, даючи їм поради. Він нагадував їм, що боротьба з життєвими проблемами і потреба забезпечувати сім’ю не мають витісняти на другий план те, «що є важливішим»,— духовні справи. w22.08 20, абз. 3
|
В Буття 3:14, 15 згадується «змій» і «потомство» змія. Єгова не міг звертатися до буквальної змії, бо вона не зрозуміла б того, що він каже. Отож Єгова виносив вирок розумній істоті. Хто це був? Відповідь ми знаходимо в Об’явлення 12:9. Там прямо сказано, що «змій стародавній» — це Сатана Диявол. У Біблії ті, хто наслідує чиєсь мислення і поведінку, іноді прирівнюються до дітей, або потомства, цієї особи. Тож потомство змія — це духовні створіння і люди, які, подібно до Сатани, протидіють Богу Єгові і його народові. До них належать ангели, які покинули своє становище на небі за днів Ноя, а також злі люди, які поводяться так само, як їхній батько, Диявол (Бут. 6:1, 2; Ів. 8:44; 1 Ів. 5:19; Юди 6). w22.07 14, 15, абз. 4, 5
| |
