Апостол Павло всім серцем любив братів і сестер. Він ставився до них з розумінням, адже стикався з такими ж труднощами, як і вони. Бувало, що в нього закінчувалися гроші і йому треба було працювати, аби забезпечувати себе і своїх товаришів (Дії 20:34). Наприклад, у Коринфі він разом з Акилою і Прискиллою займався виготовленням наметів. А по суботах Павло проповідував юдеям і грекам. Та коли до нього прибули Сила і Тимофій, він «із за́палом віддався проповідуванню Божого слова» (Дії 18:2—5). Як бачимо, Павло ніколи не забував про свою головну мету — служити Єгові. Він важко трудився і на роботі, і в служінні, тому добре розумів братів та сестер і міг підбирати правильні слова, даючи їм поради. Він нагадував їм, що боротьба з життєвими проблемами і потреба забезпечувати сім’ю не мають витісняти на другий план те, «що є важливішим»,— духовні справи. w22.08 20, абз. 3
|
