Випробування, з якими стикаються наші брати і сестри в деяких країнах, не є чимось новим. У першому столітті апостолів переслідували за те, що вони проповідували про Ісуса. Члени юдейського верховного суду знову і знову наказували їм «нічого не розповідати і не навчати від Ісусового імені» (Дії 4:18—20; 5:27, 28, 40). Але вони знали, що «проповідувати народу і давати ґрунтовне свідчення» про Христа їм наказав той, чия влада набагато перевершує владу будь-якої людини (Дії 10:42). Від імені всіх апостолів Петро та Іван мужньо заявили, що будуть слухатись не людей, а Бога, і не перестануть розповідати про Ісуса (Дії 5:29). Апостолів висікли за їхню відданість Богові, але вони йшли з суду, «радіючи, що удостоїлися зазнати зневаги за Ісусове ім’я». І, звичайно ж, вони продовжили проповідувати (Дії 5:41, 42). w22.10 12, 13, абз. 2—4
|
