Чекаючи кінця, Ісусові учні не мали просто сидіти склавши руки. Христос наказав їм проповідувати добру новину «в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:6—8). Яке ж грандіозне завдання! Вони ревно за нього взялися і цим показали, що знають, як найліпше використовувати час. Зважати на себе означає в тому числі зважати на те, як ми використовуємо час. Чому це так важливо? Тому що на всіх нас «має вплив час і випадок» (Еккл. 9:11). Наше життя може обірватися в будь-який момент. Найкраще використаний час — це час, присвячений виконанню волі Єгови і зміцненню стосунків з ним (Ів. 14:21). Якщо ми будемо «стійкими, непохитними, завжди зайнятими в Господній праці», то, коли прийде кінець (чи то цього злого світу, чи нашого життя), ми ні про що не шкодуватимемо (1 Кор. 15:58; Матв. 24:13; Рим. 14:8). w23.02 18, абз. 12—14
|
