Якби Ісус погодився стати царем, то тим самим втрутився б у політичні справи євреїв, які на той час перебували під владою римлян. Натомість він «пішов сам на гору». Як бачимо, навіть під тиском Ісус не дозволяв, щоб його втягували у політичні справи. І в цьому є важливий урок для нас. Звичайно, нас ніхто не буде просити чудом примножити хліб чи зцілити хворих. І навряд чи люди намагатимуться зробити нас царем чи президентом. Але нас можуть заохочувати проголосувати за кандидата, на якого всі покладають надії, або підтримати його якимось іншим чином. Однак приклад Ісуса чітко показує, як нам діяти. Він не став втручатися в політику, а пізніше навіть сказав: «Моє Царство не належить до цього світу» (Ів. 17:14; 18:36). Сучасні християни стараються наслідувати склад розуму Ісуса і його вчинки. Ми повністю підтримуємо Боже Царство, саме про нього ми розповідаємо іншим та молимось (Матв. 6:10). w24.12 4, абз. 5, 6
