Протягом усього свого служіння на землі Ісус не втрачав надії, що люди прислухатимуться до його слів. Він хотів, щоб його учні розвивали такий самий погляд на своє служіння (Ів. 4:35, 36). Поки Ісус був зі своїми учнями, вони проповідували з великим ентузіазмом (Луки 10:1, 5—11, 17). Але коли Ісуса арештували і вбили, учні втратили бажання проповідувати (Ів. 16:32). Повернувшись до життя, Ісус заохотив їх зосередитися на служінні. І після його вознесіння на небо учні з такою ревністю взялися проповідувати, що через деякий час їхні вороги сказали те, що записане в сьогоднішньому вірші. Ісус керував працею, яку виконували ці вірні християни у першому столітті, і Єгова її благословляв. У результаті до них приєднувалось багато людей. Наприклад, у П’ятидесятницю 33 року н. е. охрестилося близько 3000 осіб (Дії 2:41). Відтоді кількість учнів зростала швидкими темпами (Дії 6:7). Але Ісус передрікав, що в останні дні праця проповідування набуде ще більшого розмаху (Ів. 14:12; Дії 1:8). w21.05 14, абз. 1, 2
Щоденне досліджування Святого Письма 2023
|
