Один християнин у коринфському зборі жив з дружиною свого батька. Апостол Павло наказав коринфянам виключити його зі збору. Розпусна поведінка цього чоловіка вже вплинула на збір. Це видно з того, що деякі брати і сестри не вважали її серйозним гріхом (1 Кор. 5:1, 2, 13). Через якийсь час Павло дізнався, що той грішник по-справжньому розкаявся. Павло сказав старійшинам «з готовністю простити й потішити цього чоловіка». Чому це треба було зробити? Павло пояснив: «Щоб його не охопив надмірний смуток». Павлові стало шкода того розкаяного брата. Апостол не хотів, щоб у нього опустилися руки і він перестав докладати зусиль, щоб отримати прощення (2 Кор. 2:5—8, 11). Наслідуючи Єгову, старійшини люблять братів і виявляють до них милосердя. Якщо необхідно, вони покарають грішника, а якщо є підстави повестися милосердно, вони обов’язково це зроблять. Старійшини розуміють різницю між милосердям і поблажливістю. w21.10 11, 12, а
...
Читати далі »
