Коли «по всій населеній землі» настав великий голод, то це торкнулося і християн. Лише уявіть, як переживали голови сімей: що тепер будуть їсти їхні домашні? А що робити молодим людям, які хотіли розширити служіння? Невже їм доведеться відмовитись від своїх цілей? Хоч обставини були скрутні, християнам вдалося до них пристосуватися. Вони брали участь у тих видах служіння, у яких могли, і охоче ділилися своїм майном з одновірцями в Юдеї (Дії 11:29, 30). Ті, хто отримав допомогу від одновірців, на власному досвіді переконалися, що Єгова не покидає своїх служителів (Матв. 6:31—33). Без сумніву, вони були надзвичайно вдячні братам і сестрам за їхню щедрість. А ті, хто жертвував кошти чи надавав іншу допомогу, були щасливі, що можуть поділитися чимось з ближніми (Дії 20:35). w23.04 16, абз. 12, 13
|
