Первосвященик був уповноважений представляти народ перед Богом. Під час присвячення святого намету Єгова доручив цей обов’язок Аарону. Однак, як писав апостол Павло, «священиками мало ставати багато чоловіків, заступаючи один одного, бо смерть не дозволяла їм займати таке становище постійно» (Євр. 7:23—26). Крім того, ті чоловіки були недосконалими і мали приносити жертви за власні гріхи. Як же від них відрізняється наш великий Первосвященик, Ісус Христос! Він служить у «правдивому наметі, який поставив Єгова, а не людина» (Євр. 8:1, 2). Павло писав, що «оскільки [Ісус] живе вічно, то має священство без жодного наступника». Він «неопоганений, відділений від грішників» і, на відміну від ізраїльських первосвящеників, «не має потреби щодня приносити жертви... за свої гріхи». w23.10 26, абз. 8, 9
