Якщо ви колись почувалися знеохоченими через те, що проповідували в території, де люди байдужі до біблійної звістки, то розумієте почуття апостола Павла. Він проповідував приблизно 30 років і допоміг багатьом людям стати учнями Христа (Дії 14:21; 2 Кор. 3:2, 3). Однак йому не вдалося навернути до правдивого поклоніння багатьох юдеїв. Більшість юдеїв навідріз відмовлялася слухати Павла, а дехто навіть переслідував його (Дії 14:19; 17:1,4, 5, 13). Як така ворожість з боку юдеїв вплинула на Павла? Він відверто визнав: «Як учень Христа, кажу правду... серце моє сповнене великої журби та невпинного болю» (Рим. 9:1—3). Чому Павло так почувався? Він вкладав серце в проповідницьку працю. Цей апостол проповідував юдеям тому, що щиро турбувався про них. Тож Павлу було боляче бачити, як вони відкидають Боже милосердя. Подібно до Павла ми проповідуємо людям тому, що щиро турбуємося про них (Матв. 22:39; 1 Кор. 11:1). w18.05 13, абз. 4, 5
|
