Перші дві з Десяти заповідей вимагали від ізраїльтян бути цілковито відданими Єгові і застерігали їх, щоб вони не поклонялися ідолам (Вих. 20:3—6). Ці накази Єгова дав не заради себе. Вони мали приносити користь його народу. Коли ізраїльтяни поклонялися богам інших народів, вони страждали. Проте Єгова благословляв ізраїльтян, коли вони були віддані йому і справедливо ставилися одне до одного (1 Цар. 10:4—9). Єгова не винен, коли ті, хто твердить, що служить йому, нехтують його нормами і завдають шкоди його служителям. Але Єгова любить нас і знає, коли ми зазнаємо несправедливості. Він переймається нашим болем більше, ніж матір стражданнями своєї дитини. Хоча Єгова може й не втручатися відразу, у свій час він притягне до
...
Читати далі »
|
Єгова не просто співчуває своїм служителям, які страждають. Він вдається до дій, щоб допомогти їм. Приміром, коли ізраїльтяни страждали в єгипетському рабстві, Єгова розумів їхній біль, і це спонукало його захистити їх. Єгова сказав Мойсею: «Безперечно, я побачив, як мій народ страждає... і почув, як ці люди кличуть на допомогу... Я добре знаю про їхній біль і страждання. Тож я зійду і визволю їх з рук єгиптян» (Вих. 3:7, 8). Зі співчуття до свого народу Єгова визволив його з рабства. Пізніше, коли ізраїльтяни жили в Обіцяному краю, на них неодноразово нападали вороги. Як на це реагував Єгова? Він «відчував жаль, коли вони стогнали через тих, хто їх гнобив і утискав». І знову співчуття спонукувало Єгову допомагати своєму народу. Він призначав суддів, які рятували ізраїль
...
Читати далі »
| |
