Ісус довіряв своїм учням, хоч вони і робили багато помилок (Ів. 15:16). Наприклад, коли Яків та Іван попросили в Ісуса особливе становище в його Царстві, він не подумав, що вони служать Єгові з корисливих спонук, і не позбавив їх апостольства (Марка 10:35—40). Пізніше — в ніч, коли Ісуса заарештували,— всі учні покинули його (Матв. 26:56). Але й після цього Ісус не розчарувався в них. Він добре знав, що вони недосконалі, але «продовжував любити їх до кінця» (Ів. 13:1). Після воскресіння Ісус навіть доручив одинадцятьом вірним апостолам важливі обов’язки — брати провід у праці підготовки учнів і дбати про його дорогоцінних овечок (Матв. 28:19, 20; Ів. 21:15—17). І вони його не підвели. Всі одинадцятеро залишились вірними до кінця свого земного життя. Як бачимо, Ісус довіряв недосконалим людям. Це під силу і нам. w22.09 6, абз. 12
|
