Ісус виявляв до своїх учнів доброту й любов. Чого це нас вчить? Значення мають не тільки помилки інших, але й наша реакція на ці помилки. Якщо нас розізлив одновірець, варто запитати себе: «Чому мене так непокоїть його вчинок? Чи моя реакція не показує, що мені самому треба над чимось попрацювати? А чому взагалі брат так повівся? Може, в нього зараз складний період? Навіть якщо мій гнів виправданий, чи можу я виявити любов і закрити очі на образу?» Чим більше любові ми виявляємо до інших, тим переконливіше доводимо, що є справжніми послідовниками Ісуса. А ще ми вчимося від Ісуса завжди ставитися до одновірців з розумінням (Присл. 20:5). Звісно, на відміну від Христа, ми не можемо бачити сердець. Зате ми можемо поблажливо ставитись до недоліків братів і сестер (Еф. 4:1, 2; 1 Пет. 3:8). Нам буде легше це робити, якщо ми більше дізна́ємося про їхнє минуле. w23.03 30, абз. 14—16
|
