Єгова бажає, аби ми прощали тим, хто завдав нам болю (Пс. 86:5; Луки 17:4, Еф. 4:32). Слова і вчинки іншої людини можуть сильно ранити, особливо якщо це близький друг чи хтось із рідних (Пс. 55:12—14). Часом ми можемо почуватися так, наче нам у серце встромили ножа (Присл. 12:18). Чи варто намагатися приглушити біль або не звертати на нього уваги? Це було б те саме, що залишити ніж у рані. Краще від цього точно не стане. Душевний біль не вщухне, якщо його просто ігнорувати. Нашою першою реакцією на образу може бути гнів. І Біблія не каже, що нам зовсім не можна сердитися. Але вона застерігає, щоб ми не дозволяли гніву панувати над нами (Пс. 4:4; Еф. 4:26). Чому це важливо? Тому що гнів зазвичай ні до чого доброго не спонукує (Як. 1:20). Пам’ятаймо: розгніватись — це реакція, а залишатися розгніваним — це вибір. w25.02 15, абз. 4—6
