Духовний сайт!

У відповідний час Єгова послав на землю свого Первістка — Ісуса. Він навчав людей про Царство і пожертвував своїм життям, аби звільнити нас від гріха та смерті. Воскреснувши, Ісус повернувся на небо і став Царем Божого Царства. Головна тема Біблії — це освячення імені Єгови. А коли воно буде освячене? Тоді, коли Царство під правлінням Христа виконає на землі Божий намір. Цей намір незмінний, і Єгова пообіцяв, що він обов’язково здійсниться (Ісаї 46:10, прим.; Євр. 6:17, 18). Наша земля перетвориться на рай, в якому вічно житимуть досконалі нащадки Адама і Єви (Пс. 22:26). Але Єгова має ще грандіозніший намір: він хоче об’єднати в одну родину всіх своїх служителів на небі і на землі. Тоді кожна розумна істота буде підкорятися йому як своєму Верховному Правителеві (Еф. 1:8—11). Хіба вас не вражає те, які дивовижні речі Єгова вже зробив і ще зробить у майбутньому? w23.10 20, абз. 7, 8

У Біблії записано багато оповідей, які підкреслюють цінність лагідності. Згадаймо один епізод з життя Ісака. Після того як він оселився у філістимському місті Герарі, його сусіди почали йому заздрити і позасипали колодязі, які свого часу викопав його батько (Бут. 26:12—18). Ісак не став боротися за свої права, а просто переселився подалі і викопав нові колодязі. Однак філістимляни заявили, що й ці колодязі належать їм. Ситуація загострилась, але Ісак продовжував підтримувати мир (Бут. 26:19—25). Як йому вдавалося залишатися лагідним, коли його провокували? Скоріш за все, на нього неабияк вплинув приклад його батьків. Авраам був дуже миролюбним чоловіком, а про Сарру в Біблії сказано, що вона мала «спокійний і лагідний дух» (1 Пет. 3:4—6; Бут. 21:22—34). w23.09 15, абз. 4

Апостол Павло добре знав, що його брати й сестри недосконалі, адже вони не раз завдавали йому прикрощів. Після того як Павло став християнином, одновірці його уникали (Дії 9:26). Пізніше деякі брати позаочі поливали його брудом (2 Кор. 10:10). Одного разу він став свідком того, як досвідчений старійшина доводить інших до спотикання своєю неправильною поведінкою (Гал. 2:11, 12). А ще Павла сильно підвів його близький друг — Марко (Дії 15:37, 38). Після таких випадків Павло міг би розчаруватися у своїх одновірцях і відсторонитися від них. Але він старався бачити в інших хороше і залишався активним у служінні Єгові. Що йому допомагало? Павло щиро любив своїх одновірців. Любов скеровувала його погляд на достоїнства братів і сестер, а не на їхні недоліки. Також вона спонукувала Павла з готовністю прощати інших, до чого він сам закликав у сьогоднішньому вірші. w24.03 15, абз. 4, 5

У Біблії розповідається про молодих людей, які дружили з Єговою, мали його схвалення і прожили насичене життя. Одним із них був Давид. Ще в юності він став на бік правдивого Бога і потім, будучи царем, зберігав йому відданість (1 Цар. 3:6; 9:4, 5; 14:8). Без сумніву, ти підбадьоришся і надихнешся, якщо більше дізнаєшся про життя та служіння цього чоловіка. Також можна дослідити приклад Марка чи Тимофія. Ти побачиш, що вони почали служити Єгові ще змолоду і з часом здобули чудову репутацію. Твоє майбутнє великою мірою залежить від того, як ти послуговуєшся своїм життям зараз. Якщо ти покладаєшся не на себе, а на Єгову, то він буде скеровувати твої кроки. Твоє життя буде щасливим і змістовним. Пам’ятай, що Єгова дуже цінує все, що ти для нього робиш. Хіба може бути щось краще, ніж служити такому люблячому небесному Батькові?! w23.09 13, абз. 18, 19

Хай там що, ми маємо завжди любити наших братів і сестер. Цього від нас очікує Єгова. Якщо одновірець недобре з нами повівся, не треба відразу думати, що він поганий, краще списати все на недосконалість (Присл. 12:18). Всі ми дуже часто провиняємося перед Єговою, але він все одно нас любить. Єгова не відвертається від нас через наші помилки і не тримає на нас зла. Ми маємо робити те саме (Пс. 103:9). Наслідуймо приклад нашого милосердного Батька (Еф. 4:32—5:1). Пам’ятаймо також, що кінець вже дуже близько, тому нам вкрай потрібно мати хороші стосунки з братами й сестрами. Можна очікувати, що з часом переслідування ставатимуть тільки сильнішими. Можливо, нам навіть доведеться сидіти у в’язниці за свою віру. Якщо таке станеться, брати й сестри будуть потрібні нам як ніколи (Присл. 17:17). w24.03 15, 16, абз. 6, 7