Це не означає, що людина має думати і говорити лише про Біблію чи про свою любов до Бога і надію на майбутнє. Пригадаймо, що Павло та інші християни першого століття, які догоджали Богові, по суті, вели нормальне життя. Вони їли й пили. Багато хто одружувався і мав свою сім’ю, працював, щоб забезпечувати себе (Марка 6:3; 1 Фес. 2:9). Проте ці служителі Бога не дозволяли, щоб такі звичайні життєві справи стали головними в їхньому житті. З Біблії ми дізнаємо́ся, що Павло заробляв собі на життя, виготовляючи намети, але головним у житті для нього було регулярно проповідувати і навчати (Дії 18:2—4; 20:20, 21, 34, 35). І це він радив робити своїм братам і сестрам у Римі. Справді, Павлове життя зосереджувалося на духовній діяльності. Римським християнам треба було наслідувати Павла, і нам теж (Рим. 15:15, 16). w16.12 2:5, 15, 16
|
