Духовний сайт!

                          Гроші

«Тоді, сівши так, щоб було видно скриньки для дарів, він почав спостерігати, як люди кидають у них гроші. При цьому чимало заможних кидало багато монет. Підійшла туди і бідна вдова та вкинула дві монетки, які майже нічого не були варті» (МАРКА 12:41, 42).

У БІБЛІЇ часто згадується про гроші. Скажімо, у Євангеліях розповідається, як Ісус навчав людей важливих принципів на прикладі різних видів монет. Якось він звернув увагу своїх учнів на бідну вдову, яка пожертвувала «дві монетки», про що йдеться у вищенаведеній цитаті. Іншим разом, вказавши на денарій, він допоміг слухачам зрозуміти, як їм потрібно ставитись до державної влади* (Матвія 22:17—21).

Як з’явилися гроші? Як їх виготовляли і використовували в біблійні часи? Що в Біблії говориться про ставлення до грошей?

До появи грошей люди безпосередньо обмінювались товарами і послугами, які мали однакову вартість. Але така система була незручною. Для того щоб обмін відбувся, одна сторона мала потребувати саме той товар, який пропонувала інша. Крім того, люди мусили носити чи возити з собою громіздкий товар, наприклад тварин або мішки з зерном.

Врешті-решт стало зрозуміло, що потрібен такий товар, який було б зручно носити з собою і за який можна було б купувати і продавати будь-що. Тому торговці почали використовувати цінні метали, як-от золото, срібло і мідь. На ілюстрації ви бачите, як купець розплачується за товари чи послуги прикрасами і зливками цінних металів. Їх зважували на точній вазі, перш ніж розрахуватися за придбаний товар. Наприклад, Авраам, купуючи земельну ділянку для поховання своєї дружини Сарри, відважив потрібну кількість срібла (Буття 23:14—16).

На той час, коли Єгова дав Ізраїлю Закон, жадібні торговці використовували неточні терези і гирі, щоб обманювати покупців. Бог Єгова ненавидить нечесність, тому він сказав ізраїльтянам, які займались торгівлею, що вони повинні мати «вагу вірну, тягарці вірні» (Левит 19:36; Приповістей 11:1). Сьогодні всім, хто продає товари чи послуги, варто пам’ятати, що погляд Єгови на жадібність і нечесність не змінився (Малахії 3:6; 1 Коринфян 6:9, 10).

Вважається, що перші монети були викарбувані в Лідії (сучасна Туреччина) ще до початку VIII століття до н. е. Невдовзі монети почали виготовляти і в інших місцях, і їх стали використовувати жителі країн, які згадуються в Біблії.

Як виготовлялися монети? Монетники плавили в печі метал (1) і виливали його у форму для відливки. Так робили диски для чеканки (2). Готові диски клали між металеві штемпелі, які мали рельєфні зображення (3). Після цього по верхньому штемпелю вдаряли молотком, і зображення переносилось на металевий диск (4). Оскільки цей процес відбувався швидко, малюнок на монетах часто був зміщений. Готові монети сортували, зважували, щоб перевірити, чи всі вони мають однакову вартість, і, якщо було необхідно, обрізали зайвий метал (5).

У I столітті в Палестину потрапляли монети з різних країн. Наприклад, люди, які здалека приходили до Єрусалимського храму, приносили з собою іноземні гроші. Однак для сплати храмового податку приймалися лише певні монети. Міняльники грошей займалися своєю справою прямо у храмі і нерідко брали надто велику плату за обмін іноземних монет на ті, якими можна було заплатити податок. Ісус засудив цих жадібних людей. Чому? Тому що вони перетворили дім Єгови на «дім торгівлі» і «печеру розбійників» (Івана 2:13—16; Матвія 21:12, 13).

Крім того, жителі Палестини сплачували різні державні податки. Один з них — «подушний податок», про який запитували Ісуса його вороги (Матвія 22:17). Був ще дорожній податок і податок на товари, які ввозились у країну або вивозились з неї. Збирачів державних податків у Палестині вважали нечесними і зневажали їх (Марка 2:16). Вони завищували суму податку, а різницю залишали собі, за рахунок чого нагромаджували величезні багатства. І все ж деякі збирачі податків, наприклад Закхей, відгукнулись на звістку Ісуса і перестали обманювати (Луки 19:1—10). Ті, хто сьогодні хоче йти за Христом, також повинні бути чесними у всьому, зокрема в ділових питаннях (Євреїв 13:18).

Грошима займались також лихварі. Вони не тільки обмінювали іноземні гроші, але й видавали позику і платили відсотки тим, хто вкладав свої кошти в їхні контори і доручав їм гроші на збереження. Лихварі згадуються в Ісусовій притчі про рабів, які отримали від господаря різні суми грошей і мали примножити їх (Матвія 25:26, 27).

У наші дні треба заробляти гроші, щоб купувати необхідні товари. Під Божим натхненням цар Соломон багато сторіч тому написав, що гроші дають захист. Однак він також сказав, що мудрість ліпша за гроші, тому що вона «життя зберігає тому, хто має її» (Екклезіяста 7:12). Таку мудрість можна знайти в Біблії.

Ісус вчив своїх учнів урівноважено ставитись до грошей. Він сказав: «Навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (Луки 12:15). Подібно до послідовників Ісуса, які жили в I столітті, ми виявимо мудрість, якщо будемо відповідально та чесно розпоряджатися грошима і не плекатимемо до них любові (1 Тимофія 6:9, 10).

Давні монети

● У I столітті найдрібнішою монетою в Палестині була мідна лепта. Двома лептами оплачували лише 15 хвилин праці некваліфікованого робітника. Мабуть, саме такі дві монети вдова вкинула у скриньку для дарів (Марка 12:42).

● Срібна драхма була грецькою монетою. Щоб заробити її, люди працювали майже цілий день (Луки 15:8, 9). Щорічний храмовий податок, який сплачували єврейські чоловіки, дорівнював двом драхмам (Матвія 17:24).

● На срібному денарії, римській монеті, було зображення кесаря. Саме цими монетами за часів римського панування кожний дорослий єврей мав сплачувати «данину» (Римлян 13:7). Некваліфікованому робітникові за 12-годинний робочий день платили один денарій (Матвія 20:2—14).

● У Палестині за часів Ісуса були розповсюджені срібні шекелі, які карбували з чистого срібла в Тирі. Можливо, «тридцять срібняків», які Юда Іскаріот отримав від священиків за те, що зрадив Ісуса, були шекелями з Тиру (Матвія 26:14—16).

Монети в натуральну величину