Що спонукало юного Давида кинути виклик добре озброєному велетню
Ґоліяту, який мав зріст приблизно 2,9 метра? (1 Сам. 17:4). Відвага чи віра
в Бога? Обидві риси відіграли важливу роль у цьому подвигу. Однак головною
спонукою Давида була пошана до Єгови і його величного імені. З обуренням Давид
запитав: «Хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки Живого Бога?»
(1 Сам. 17:26). Покладаючись на правдивого Бога, цей юнак повалив філістимського
воїна звичайнісіньким каменем з пращі. Давид виявляв довіру до Єгови і шанував
його ім’я не лише в юності, а й впродовж цілого життя. Він навіть заохочував
ізраїльтян «хвалитися святим... Йменням» Бога (1 Хр. 16:8—10). w12 15.11 1:3,
4
