Петро мусив боротися зі своїми слабкостями. На жаль, у цій боротьбі він перемагав далеко не завжди. Згадаймо кілька прикладів. Коли Ісус сказав, що для того, аби виконалися пророцтва, йому доведеться зазнати страждань і померти, Петро йому докорив (Марка 8:31—33). Крім того, він часто сперечався з іншими апостолами про те, хто з них головний (Марка 9:33, 34). У ніч перед Ісусовою смертю він на емоціях відсік вухо іншій людині (Ів. 18:10). А буквально через кілька годин, піддавшись страху, він три рази зрікся Ісуса — по суті, зрадив свого друга (Марка 14:66—72). Усвідомивши, що́ накоїв, Петро гірко заплакав. Все ж Ісус не махнув на Петра рукою. Воскреснувши, він його підбадьорив і дав йому можливість довести свою любов: Ісус попросив Петра пасти його овечок (Ів. 21:15—17). І Петро смиренно прийняв це завдання. Вже невдовзі, в день П’ятидесятниці, він удостоївся честі стати одним з перших християн, які були помазані святим духом. w23.09 21, 22, абз. 6, 7
|
