Духовний сайт!

Сін (Гріх)

Визначення. На івриті та грецькій мові слово, перекладене в Біблії словом «sin», буквально означає «не влучає в ціль». Сам Бог визначає мету, якої повинні досягти його розумні створіння. Не потрапляючи в цю мету — є гріх, неправда або беззаконня (Рим. 3:23; 1 Івана. 5:17; 3:4). Усі якості, норми та шляхи Бога, а також його воля святі, і все, що їм суперечить,— є гріхом. Це включає погану поведінку, невиконання того, що слід робити, мову, яку не любить Бог, нечисті думки, егоїстичні бажання чи спонукання. Біблія показує різницю між успадкованим гріхом і навмисним гріхом, між гріхом, у якому людина кається, і звичкою гріха.

Якби Адам був досконалим, як він міг грішити?

Щоб підтвердити, що Адам був досконалим, можн ... Читати далі »

Ненавидьте зло

ЄГОВА — святий Бог. У прадавні часи він був «Святим Ізраїлевим», і, як святий, він вимагав, щоб ізраїльський народ був чистим та незаплямованим (Псалом 89:19). Він сказав своєму вибраному народу: «Будьте святі, бо святий Я» (Левит 11:45). Кожен, хто хотів ‘зійти на гору Господню’, повинен був мати «безвинні руки й чисте серце» (Псалом 24:3, 4, Хом.). Під цим розумілося не лише те, що треба уникати гріховних учинків. Це означало, що треба мати «ненависть до зла» (Приповістей 8:13, Хом.).

Єгова з любов’ю уклав детальні закони, щоб ізраїльський народ міг розпізнавати погані вчинки й уникати їх (Римлян 7:7, 12). Ці закони містили точні настанови про мораль. Перелюб, гомосексуалізм, кровозмішення та скотолозтво — все це зараховувало ... Читати далі »

Серед Ісусових учнів є відносно невелика група християн, які помазані святим духом і мають особливі стосунки з Єговою. Загалом ця група налічує 144 000 осіб. Вони мають разом з Ісусом служити священиками на небі (Об’яв. 14:1). Святе символізувало стан, в якому вони перебувають як народжені духом сини Бога, які поки що залишаються на землі (Рим. 8:15—17). Найсвятіше представляло небо — оселю самого Єгови. Завіса, яка відділяла Святе від Найсвятішого, символізувала Ісусове людське тіло, яке не давало йому увійти в небо. Після того як Ісус віддав своє тіло в жертву і воскрес, він піднявся на небо як великий Первосвященик. Крім того, його жертва відкрила шлях до небесного життя всім помазаним християнам. Звісно, для того щоб отримати небесну нагороду, вони теж повинні покинути свої земні тіла (Євр. 10:19, 20; 1 Кор. 15:50). w23.10 28, абз. 13