Від сувоїв до кодексів. Як Біблія стала книгою?
УПРОДОВЖ віків люди винайшли багато способів зберігання інформації. За давніх часів писали на надгробках, стінах храмів, скульптурах, використовували кам’яні та дерев’яні таблички, пергамент тощо. На початку нашої ери у близькосхідних країнах віддавали перевагу сувоям. Пізніше їх витіснили кодекси — рукописні книги, які відчутно посприяли поширенню Біблії. Що таке кодекс і як він з’явився?
Кодекс, попередник сучасної книжки, складався з аркушів, які згинали, укладали в стос і зшивали з одного краю. Текст писали з обох боків аркуша, і, щоб кодекс менше нищився, робили обкладинку. Перші кодекси мало чим нагадували сучасні книжки. Але поступово вони вдосконалювались відповідно до потреб та смаків людей.
Спочатку кодекси робили з покритих воском дерев’яних табличок. Такі кодекси знайшли серед руїн міста Геркуланума, яке 79 року н. е. разом з Помпеями знищив вулкан Везувій. Це були поліптихи, тобто вощені дощечки з написами, які скріплялись одна з одною довшими краями. Згодом замість твердих табличок стали використовувати матеріали, які можна було згинати, наприклад пергамент, тобто оброблену шкіру. Такі кодекси латинською мовою називались «мембранае», що в перекладі означає пергаменти.
До наших днів дійшли деякі кодекси, виготовлені з папірусу. Найстаріші відомі нам християнські папірусні кодекси збереглися завдяки сухому клімату в Єгипті*.
До кінця I сторіччя християни користувались переважно сувоями. Аж до III сторіччя точились суперечки між прихильниками сувоїв і прихильниками кодексів. Поборники традиції не бажали відмовлятись від сувоїв. Але уявіть собі, як незручно було користуватись сувоями. Визначену кількість аркушів папірусу чи пергаменту склеювали один з одним, щоб отримати довгий рулон. Текст записували з одного боку в дві чи більше колонок. Щоб знайти потрібне місце, сувій розкручували, а після читання знову скручували (Луки 4:16—20). Великий твір записували на кількох сувоях. Користуватись такою «книжкою» справді було незручно. Тому з II сторіччя християни почали робити копії Святого Письма у формі кодексів, хоча впродовж декількох століть в ужитку були також і сувої. На думку фахівців, саме християни чи не найбільше посприяли тому, що зрештою сувої поступилися кодексам.
Переваги кодексів очевидні. Вони вміщають більше тексту, зручні в користуванні, їх легко носити. Все ж більшість людей не спішила відмовлятись від сувоїв. Пройшло кілька століть, поки значно зручніші кодекси ввійшли в ужиток.
Кодекси були дешевші за сувої, адже текст записували на обидвох боках аркуша й один кодекс міг містити кілька книг. У кодексах було легше знаходити потрібні уривки, тому дослідники вважають, що християни та правники одними з перших побачили переваги кодексів. Християнам, які проповідували добру новину, було зручно користуватись невеликими кодексами, котрі часом містили лише вибрані цитати з Біблії. Кодекси мали обкладинки (нерідко це були дерев’яні дощечки), тому не так швидко нищились.
Отже, читати кодекси було набагато зручніше, ніж сувої. У III сторіччі християни послуговувались пергаментними кодексами малого формату з текстом Євангелія. Відтоді у формі кодексів виготовили буквально мільярди примірників цілої Біблії або її частин.
Нині існує багато засобів, які уможливлюють швидкий і легкий доступ до Божої мудрості, поміщеної у Біблії. Це і комп’ютери, і звукозаписи, і друковані видання. Хоч би якому засобу ви віддавали перевагу, поглиблюйте свою любов до Божого Слова (Псалом 119:97, 167).
Дивіться статтю «Ранньохристиянські кодекси» у «Вартовій башті» за 15 серпня 1962 року, сторінки 501—505 (англ.).
Кодекси відчутно посприяли поширенню Біблії.
