Упродовж всього служіння Ісуса вірні апостоли були для нього справжніми друзями (Присл. 18:24). Ісус дорожив такими друзями. Коли Ісус виконував служіння, його рідні брати не вірили в нього (Ів. 7:3—5). Якось його родичі навіть подумали, що він зійшов з розуму (Марка 3:21). А вірним апостолам в ніч перед своєю смертю Ісус сказав слова, записані в сьогоднішньому вірші. Інколи апостоли засмучували Ісуса. Однак він не зосереджувався на їхніх помилках, а бачив, що вони вірили в нього (Матв. 26:40; Марка 10:13, 14; Ів. 6:66—69). В останню ніч перед стратою Ісус сказав цим відданим чоловікам: «Я ж назвав вас друзями, бо відкрив вам усе, що чув від Батька» (Ів. 15:15). Поза всяким сумнівом, друзі Ісуса були для нього джерелом великого підбадьорення. w19.04 11, абз. 11, 12
Читання Біблії у період Спомину: (події до заходу сонця, 12 нісана) Луки 22:1—6; Марка 14:1, 2, 10, 11
|
