Валтасар — принц чи цар?
ДОСЛІДНИКИ Біблії вже давно сперечались над Валтасаром. Згідно з біблійною книгою Даниїла, то „цар Валтасар” був правителем Вавілонії, і справив велике прийняття тієї нещасної ночі 539 року до н.е., коли Кір, цар Персії, завоював місто. (Даниїла 5:1) Проблема в тім, що тільки Біблія згадує ім’я Валтасара. Інші ранні історії не згадують те ім’я й кажуть, що в той час у Вавілонії царював Набонід. Багато вважали це бути доказом на те, що книга Даниїлового пророцтва не мала історичної вартості й правдоподібно писалась кілька століть після знищення Вавілона.
Але це був поспішний висновок. Згідно з статтею Алана Мілларда в Журналі біблійної археології (травень/червень 1985 року), то в 1854 році викопали надпис у Іраці на якому поміщалась молитва за довгим життям і добрим здоров’ям Набоніда та його найстаршого сина. Яке ж було ім’я того сина? Валтасар! Отже, у Вавілонії був Валтасар! З 1854 року археологи викопали багато інших написів, які підтвердили це. Проте, жодні з тих написів не казали, що Валтасар був царем. Вони говорять, що він був сином царя або принцом. Тому то критики твердять, що письменник книги Даниїла помилявся, коли говорив про „царя Валтасара”.
Але в цьому вони самі помилялись. Як ми знаємо це? По-перше, згідно з Аланом Міллардом, з того часу історії викопали законні документи в яких особи присягали Набонідом і Валтасарем. Що ж це значить? Те, що в Вавілонії був звичай присягатись богами або царем. Єдиний виняток цьому є присягатись Валтасаром, отже ясно, що Валтасар мав якесь спеціальне становище. По суті, здається, що Валтасар царював одиноко в Вавілоні багато років тоді, коли його батько мешкав у оазисі Теймі, північної Аравії. Протягом того часу, згідно з написом на дощечці у Британському музеї, то Набонід „доручив своє царство” Валтасарові.
Але чому ті офіційні написи кажуть, що він був „принцом”, тоді як Даниїлове пророцтво каже, що він був „царем”? Відповідь на це запитання знаходиться в добутих речах відкритих у північній Сірії. У тому ж місці в 1979 році викопали статую натуральної величини царя стародавнього. На краї його поли було два написи, один асірійською а другий арамейською мовами. Незважаючи на велику подібність, то в цих двох написах таки була цікава різниця. У написі мовою асірійських повелителів було сказано, що правитель якого статуя представляла був „губернатором Гозану”. А в написі арамейською мовою місцевих людей, каже що він був „царем”.
Порівнюючи цих два написи, Алан Міллер робить висновок, що тоді як в офіційних написах кажеться, що Валтасар був принцом, то „це вважалось бути правильним для таких неофіційних записів як Даниїлове пророцтво казати, що Валтасар був ,царем’. Він царював як представник свого батька, хоч законно не був царем. Точне визначення його ранги не стосувалося б до справи, а навіть могло б створити замішання в оповіданні, так як його є описано в Даниїловому пророцтві”.
Уся ця інформація проситься питання: Якщо книга Даниїлового пророцтва дійсно писалась століття після знищення Вавілона, то як же її автор міг знати про Валтасара, якого інші історики пропустили? І як це що він назвав його „царем”, за звичаєм якого розумілось у житті Валтасара, але забулось століття пізніше? Справді, тому що Даниїлове пророцтво згадує „царя Валтасара”, то це є великим доказом, що ту книгу написав якийсь мешканець Вавілона в шостому столітті до н.е.
|
