Єгова неодноразово доводив, що ті, «хто посідає вищу владу»,— в його руці (Рим. 13:1). Ось три приклади. Єгипетський фараон вперто не хотів відпускати ізраїльтян, яких тримав у рабстві. Тоді Єгова сам звільнив свій народ, а фараона втопив у Червоному морі (Вих. 14:26—28; Пс. 136:15). Вавилонський цар Валтасар влаштував бенкет, на якому вихваляв срібних та золотих божків, а не Єгову, чим «зневажив Господа небес» (Дан. 5:22, 23). Але Бог упокорив цього зухвальця — тієї ж ночі Валтасара вбили, а його царство перейшло до рук мідійців та персів (Дан. 5:30, 31). Цар Ірод Агріппа І, який правив Палестиною, стратив апостола Якова, а потім ув’язнив апостола Петра, збираючись вбити і його. Але Єгова завадив Іродові здійснити свої плани. Пізніше «ангел Єгови вразив Ірода», і той помер (Дії 12:1—5, 21—23). w22.10 15, абз. 12
|
