Будучи досконалим чоловіком, Ісус, безсумнівно, був гарним. А втім, надзвичайна краса Ісуса полягала в його непорочності та непохитній вірності Єгові. Оскільки Ісус виявляв цілковиту відданість Єгові, він благословляв його під час земного служіння і винагородив після жертовної смерті. Апостол Павло написав: «Коли [Ісус] був у подобі людини, він упокорився і залишався слухняним аж до смерті — смерті на стовпі мук. Саме тому Бог підніс його на вище становище і великодушно дав йому ім’я, вище від будь-якого іншого імені. Він зробив це для того, щоб... кожен язик відкрито визнав: Ісус Христос — то Господь на славу Бога, Батька» (Фил. 2:8—11). Єгова «благословив... [Ісуса] навіки», воскресивши його до безсмертного життя (Рим. 6:9). w14 15.2 1:5, 6
