Ви ж моліться так: «Батьку наш, що на небесах, нехай освячується твоє ім’я. Нехай прийде твоє Царство. Нехай виконується твоя воля» (Матв. 6:9, 10).
Творець неба і землі удостоїв нас надзвичайної честі — звертатися до нього в молитві. Тільки уявіть: ми можемо виливати своє серце Єгові в будь-який час і будь-якою мовою! Ми можемо молитися і з лікарняного ліжка, і з в’язничної камери, не сумніваючись, що наш люблячий Батько обов’язково нас вислухає. Разом з тим ми в жодному разі не ставимось до дару молитви як до чогось належного. Цар Давид дуже дорожив даром молитви. Він казав Єгові: «Нехай молитва моя буде як фіміам, приготований перед тобою» (Пс. 141:1, 2). Давид згадав про святий фіміам, який використовувався в чистому поклонінні. Цю пахучу суміш священики готували особливо ретельно (Вих. 30:34, 35). Так і Давид, перш ніж звернутися до свого небесного Батька, добре обдумував, що сказати. Ми робимо те саме, бо хочемо, щоб наші молитви були приємними Єгові. w22.07 20, абз. 1, 2; 21, абз. 4
|
