Хоча Єзекія був сином одного з найгірших царів Юди, він став одним з найліпших царів (2 Цар. 18:6). Єзекія почав виправляти жахливе зло, яке учинив його батько. Він очистив храм, примирив людей з Богом і, організувавши масштабну кампанію, знищив поганські ідоли (2 Хр. 29:1—11, 18—24; 31:1). Коли Єзекія стикнувся з непосильними труднощами, як-от загроза нападу ассирійського царя Сінаххеріба на Єрусалим, він виявив неабияку мужність і віру. Єзекія покладався на Бога спасіння і зміцнював його народ словом і прикладом (2 Хр. 32:7, 8). Пізніше Єзекія потребував виправлення, бо повівся пихато. Але він упокорився і покаявся (2 Хр. 32:24—26). Поза всяким сумнівом, Єзекія не дозволив, щоб його минуле занапастило йому життя і позбавило майбутнього. Натомість він показав, що був другом Єгови, і подав чудовий приклад для наслідування. w16.02 2:11
|
