Більшість із нас час від часу відчуває потребу звіритися близькому другові. Але далеко не завжди нам легко вивернути перед кимось душу. Ми можемо боятися, що відкриємось не тій людині і про нашу таємницю дізнаються всі. Як же добре, коли поряд є той, хто готовий нас вислухати і вміє тримати язик за зубами. Старійшини, яким можна довіритись,— неначе «укриття від вітру і сховок» для братів і сестер (Ісаї 32:2). Ми можемо вільно розповісти їм навіть про щось дуже особисте, бо впевнені, що інформація не піде далі. І, звичайно ж, ми не розпитуємо їх про те, чого нам не слід знати. Також ми вдячні дружинам старійшин за те, що вони не намагаються вивідати у своїх чоловіків конфіденційну інформацію. Вони розуміють, що для них же ліпше не знати про деякі проблеми вісників у зборі. w22.09 11, абз. 10, 11
|
