Духовний сайт!

Шукати Єгову з приготованим серцем

ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ священик Ездра був визначним дослідником, знавцем, переписувачем і вчителем Закону. Для християн сьогодні він також є чудовим прикладом, як служити від усієї душі. Чому? Тому що він залишався відданим Богові навіть тоді, коли жив у Вавилоні — місті, наповненому фальшивими богами і поклонінням демонам.

Боговідданість Ездри не була випадковою. Він працював над нею. Він сам каже, що «приготував своє серце досліджувати Господнього Закона, і виконувати його» (Ездри 7:10).

Подібно до Ездри люди Єгови сьогодні хочуть чинити все, що Єгова каже, хоча й живуть у світі, ворожому до правдивого поклоніння. Тому дослідімо, як ми можемо приготувати своє серце,— внутрішню особу,— у тому числі думки, спосіб мислення, бажання і спонуки, щоб «досліджувати Господнього Закона, і виконувати його».

«Приготувати» означає «робити придатним, готовим для використання; доводити до стану, відповідного чому-небудь». Звичайно, якщо ти набув точного знання з Божого Слова і присвятив своє життя Єгові, то твоє серце вже є в приготованому стані і його можна порівняти з «доброю землею», про яку Ісус говорив у своїй притчі про сіяча (Матвія 13:18—23).

Однак серце потребує постійної уваги й перетоплення. Чому? З двох причин. По-перше, шкідливі схильності, як бур’яни в саду, можуть швидко вкоренитися, особливо у ці «останні дні», коли «повітря» світу Сатани як ніколи насичене шкідливим насінням плотського мислення (2 Тимофія 3:1—5; Ефесян 2:2). Друга причина — це сам ґрунт. Якщо ґрунт залишити без догляду, він невдовзі може висохнути, затвердіти і стати неродючим. Або ж, коли надто багато людей необережно ходять по городі, вони можуть затоптати землю і збити її в тверду масу. Подібне стається з символічним ґрунтом нашого серця. Він може стати неродючим, якщо його занехаяти або якщо його затопчуть люди, котрі не цікавляться нашим духовним благополуччям.

Наскільки ж важливо усім нам застосовувати біблійне напоумлення: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповістей 4:23).

Розгляньмо декотрі фактори, або риси, які збагачують «ґрунт» нашого серця, так що він сприяє здоровому росту. Звичайно, є багато факторів, які вдосконалюють наше серце, але тут ми розглянемо шість із них: усвідомлення своїх духовних потреб, смирення, чесність, побожний страх, віру і любов.

«Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби»,— сказав Ісус (Матвія 5:3, НС). Подібно, як фізичний голод нагадує нам про потребу їсти, свідомість своїх духовних потреб робить нас духовно голодними. Люди за своєю природою мають прагнення до духовної поживи, тому що вона наповнює життя значенням і сенсом. Тиск з боку сатанинської системи речей або ж звичайна лінь до навчання можуть притупляти свідомість цієї потреби. Але Ісус сказав: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4).

Регулярне, врівноважене і здорове харчування буквальною поживою підтримує тіло здоровим і сприяє розвитку апетиту до наступного прийому їжі. Те саме стосується і духовного харчування. Можливо, ти не вважаєш себе старанним учнем, але якщо розвинеш звичку щоденно читати Боже Слово і регулярно вивчатимеш біблійні публікації, то побачиш, що твій апетит зросте. Ти навіть з нетерпінням чекатимеш на своє наступне вивчення Біблії. Тому не здавайся так легко; наполегливо розвивай здоровий духовний апетит.

Смирення є важливим фактором для того, щоб приготувати серце, бо завдяки смиренню ми стаємо здатними до навчання й охочіше приймаємо сердечні поради і виправлення. Розгляньмо гарний приклад царя Йосії. Протягом його правління був знайдений документ з Божим Законом, даним Мойсею. Коли Йосія почув слова Закону й усвідомив, як далеко його попередники відійшли від чистого поклоніння, то роздер свої шати і заплакав перед Єговою. Чому Боже Слово так глибоко зворушило цареве серце? Біблія каже, що його серце «зм’якло», так що він впокорився, почувши слова Єгови. Єгова помітив смиренне, сприйнятливе серце Йосії і відповідно поблагословив його (2 Царів 22:11, 18—20).

Смирення спонукало Ісусових «невчених та простих» учнів розуміти і застосовувати духовні істини, недоступні для людей, які були «премудрі і розумні», але тільки «за тілом» (Дії 4:13; Луки 10:21; 1 Коринтян 1:26). Ті не були приготовані прийняти слово Єгови, тому що їхнє серце затверділо через гордість. Хіба дивно, що Єгова ненавидить гордість? (Приповістей 8:13; Даниїла 5:20).

Пророк Єремія писав: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне,— хто пізнає його?» (Єремії 17:9). Ця лукавість виявляється  по-різному, наприклад, коли ми знаходимо виправдання для своїх поганих учинків чи серйозних вад особистості. Однак чесність допоможе нам перемогти лукаве серце, бо завдяки їй ми можемо подивитися правді в очі і тоді поліпшитись. Псалмоспівець виявляв таку чесність, коли молився: «Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє». Зрозуміло, що псалмоспівець приготував своє серце прийняти перетоплення і випробування від Єгови, хоча це й означало б визнати існування подібних до жужелю рис, щоб їх можна було усунути (Псалом 17:3; 26:2).

Побожний страх, який включає в себе «лихе все ненавидіти», є великою допомогою у цьому процесі перетоплення (Приповістей 8:13). Цінуючи сердечну доброзичливість і доброту Єгови, людина, котра має правдивий страх Божий, усвідомлює, що Єгова має владу покарати, навіть смертю, тих, які не слухаються його. Єгова показав, що богобійні люди будуть слухатись його, коли сказав про Ізраїль: «О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки!» (Повторення Закону 5:29).

Зрозуміло, що мета побожного страху полягає не в тому, щоб тримати нас у стані заляканої покори, а щоб спонукувати нас слухатись свого люблячого Отця, який, ми знаємо, бажає для нас тільки найкращого. Фактично такий побожний страх облагороджує, навіть вселяє радість, що добре видно на прикладі Ісуса Христа (Ісаї 11:3; Луки 12:5).

Серце, сильне вірою, знає, що всі вимоги та вказівки Єгови у його Слові завжди правильні і що вони дані для нашого добра (Ісаї 48:17, 18). Особа з таким серцем отримує глибоке задоволення, застосовуючи пораду з Приповістей 3:5, 6: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки». Однак серце, якому бракує віри, не буде схильне довіряти Єгові, особливо, якщо це вимагає жертв, як наприклад, спростити своє життя, щоб зосередитись на справах Царства (Матвія 6:33). Єгова з вагомих причин вважає серце, якому бракує віри, «злим» (Євреїв 3:12).

Наша віра в Єгову знаходить відображення в багатьох сферах життя, зокрема в тому, що ми робимо вдома на самоті. Візьмімо, наприклад, принцип з Галатів 6:7: «Не обманюйтеся,— Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» Наша віра в цей принцип буде відображатися в тому, які фільми ми дивимось, які книжки читаємо, скільки часу виділяємо на вивчення Біблії, а також в наших молитвах. Так, сильна віра, яка спонукує нас сіяти «для духа», є ключовим фактором для того, щоб наше серце було приготоване приймати Слово Єгови та слухатись його (Галатів 6:8).

Любов, як жодна інша риса, дійсно робить ґрунт нашого серця сприйнятливим до Слова Єгови. Отже, порівнюючи її з вірою і надією, апостол Павло сказав, що «найбільша між ними — любов» (1 Коринтян 13:13). Серце, сповнене любов’ю до Бога, отримує велике задоволення і радість від того, що слухається його; воно не дратується через Божі вимоги? Апостол Іван сказав: «То любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі» (1 Івана 5:3). Подібно сказав Ісус: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його» (Івана 14:23). Зверни увагу, що така любов винагороджується взаємністю. Справді, Єгова глибоко любить тих, хто наближається до нього в любові.

Єгова знає, що ми недосконалі і постійно грішимо проти нього. А проте він не віддаляється від нас. Він шукає у своїх слуг «щире серце», яке спонукує нас служити йому охоче і «всією душею» (1 Хронік 28:9, Кул.). Звичайно, Єгова знає, що потрібно часу і зусиль, аби розвинути добрі риси у своєму серці і таким чином приносити плоди духу (Галатів 5:22, 23). Тому він терпеливий з нами, «бо знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох» (Псалом 103:14). Відображаючи такий самий склад думок, Ісус ніколи не піддавав своїх учнів суворій критиці за їхні недоліки, але терпеливо допомагав їм і підбадьорював їх. Хіба така любов, милосердя і терпеливість Єгови та Ісуса не спонукує тебе любити їх ще більше? (Луки 7:47; 2 Петра 3:9).

Якщо тобі деколи важко позбутися глибоко вкорінених звичок, подібних до бур’янів, або решток закоренілих рис, не занепадай духом і не знеохочуйся. Натомість працюй над поліпшенням, ‘перебуваючи в молитві’, і часто проси Єгову про його дух (Римлян 12:12). З Божою охочою допомогою ти зможеш повністю приготувати своє серце, як Ездра, щоб «досліджувати Господнього Закона, і виконувати його».

Ездра зберігав свою боговідданість навіть у Вавилоні.

Garo Nalbandian