Що кажуть батьки
Коли дитина стає підлітком, чимало батьків стикається з абсолютно новими труднощами. Як допомогти дитині в цей нелегкий період, коли вона почувається не менш спантеличеною, ніж ви? Ось що розповідають батьки з різних частин світу.
ЗМІНИ
«Коли мій син був менший, він приймав мої поради без жодних запитань. Але, ставши підлітком, він, здавалося, втратив до мене повагу. Йому не подобалось ані те, що я казав, ані те, як я це робив» (Франк, Канада).
«Мій син вже не говорить так багато, як раніше. Я постійно мушу розпитувати, про що він думає, бо сам він не розкаже. Дуже важко добитися від нього відповіді на якесь питання. Він відповідає, але не відразу» (Френсіс, Австралія).
«Терпіння надзвичайно важливе. Іноді хочеться накричати на дітей, але найліпше — заспокоїтись і поговорити з ними!» (Фелісія, США).
СПІЛКУВАННЯ
«Інколи дочка вважає мої зауваження безпідставними і, захищаючись, відгороджується від мене. Мені доводиться запевняти її в тому, що я її дуже люблю, що завжди на її боці і хочу, щоб в неї все було добре!» (Ліза, США).
«Коли діти були менші, то охоче все мені розказували. Було зовсім не складно дізнатись, що в їхніх голівках. Тепер я мушу виявляти розуміння і показувати, що поважаю їх як особистості. І тільки тоді вони відкриють мені своє серце» (Нан Хі, Корея).
«Якщо ви хочете щось заборонити, недостатньо сказати підліткам, що цього робити не можна. Ми мусимо наводити аргументи і розмовляти з ними, намагаючись торкнутися їхнього серця. Щоб підібрати ключ до серця дітей, треба з готовністю їх слухати, навіть якщо вони говорять те, що вам не подобається» (Даліла, Бразилія).
«Якщо мені потрібно зробити зауваження доньці, я стараюсь порозмовляти з нею наодинці, а не в присутності інших» (Една, Нігерія).
«Буває, що під час розмови з сином мою увагу відвертають якісь домашні заняття, тому я слухаю його неуважно. І він це помічає. Напевно, це одна з причин, чому він рідко зі мною розмовляє. Мені потрібно уважніше слухати сина, щоб він міг і далі відверто зі мною спілкуватись» (Міріам, Мексика).
СВОБОДА
«Я завжди боявся давати свободу своїм дітям-підліткам, і це, звичайно, було причиною конфліктів. Тому я відверто поговорив з ними. Я розповів про свої страхи, а вони пояснили, чому прагнуть більше незалежності. Нам вдалося домовитись. Я дав дітям більше свободи, але встановив помірковані обмеження» (Едвін, Гана).
«Мій син хотів мати мотоцикл. Мені дуже не подобалась ця ідея, тому я сварилася з ним, наводила багато аргументів проти, але не давала йому можливості пояснити, чому саме він хоче мотоцикл. Син злився і ще більше впирався! Я вирішила спробувати інший метод і заохотила сина всебічно розглянути це питання, наприклад, проаналізувати усі небезпеки і витрати, а також умови отримання посвідчення водія і продовження терміну його дії. Ще я спонукала сина звернутися за порадою до зрілих християн у зборі. Я зрозуміла: мені не треба було поводитись так категорично; я досягла набагато більшого, коли заохотила сина вільно говорити про свої бажання. Так я достукалась до його серця» (Хей Єнг, Корея).
«Ми встановлювали обмеження, але разом з тим давали дітям дедалі більшу свободу. Чим ліпше діти використовували свою свободу, тим більше свободи отримували. Ми створювали дітям можливості заслужити свободу і таким чином показували, що хочемо, аби вони її мали. Але якщо вони зловживали нашою довірою, на них обов’язково чекало покарання» (Дороте, Франція).
«Я ніколи не поступалася своїми принципами. Та коли діти слухалися, я завжди була готова йти на поступки. Приміром, іноді я дозволяла їм пізніше приходити додому. Проте якщо вони не повертались вчасно більше одного разу, то їм це не сходило з рук» (Іл Хен, Корея).
«Чим слухнянішим і відповідальнішим є працівник, тим більше довір’я він здобуде у свого начальника. Наш син розуміє: чим слухняніше і відповідальніше він буде дотримуватись обмежень, які ми йому встановили, тим більше свободи поступово отримуватиме. Син знає, що працівника карають за невиконання обов’язків, подібно і він може втратити отриману свободу, якщо буде безвідповідально її використовувати» (Рамон, Мексика).
[Вставка на сторінці 22]
«Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Приповістей 22:6)
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 23]
З ЖИТТЯ ДВОХ СІМЕЙ
«Виховання підлітків приносить нам багато радості»
Джозеф. Дві мої старші доньки є підлітками. Я зрозумів, що дуже важливо вислуховувати їх і брати до уваги їхні погляди. Я намагаюсь відверто визнавати свої помилки, з повагою розмовляти з доньками, і це допомагає нам підтримувати добрий обмін думками. Завдяки порадам з Божого Слова, Біблії, виховання підлітків приносить нам багато радості.
Ліза. Я помітила, що в підлітковому віці наша найстарша донька почала ще більше потребувати моєї уваги. Пригадую, як я годинами розмовляла з нею, вислуховувала і підтримувала її. Ми з чоловіком намагались показувати донькам, що вони можуть розповісти нам все і ми з повагою поставимося до їхніх почуттів. Я старалась застосовувати пораду з Якова 1:19: «Кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова».
Вікторія. Мама — моя найкраща подруга. Я не зустрічала ласкавішої і турботливішої людини. І так мама поводиться з усіма. Вона має велике серце. У цілому світі не знайдеш такої мами.
Олівія. Мій тато турботливий і щедрий. Він завжди готовий допомогти іншим матеріально, навіть якщо ми не маємо багато. Тато може бути серйозним, але разом з тим вміє повеселитися. Він особливий, і я дуже тішуся, що в мене такий батько!
«У нас немає часу нудьгувати!»
Сонні. Якщо у дівчат виникають проблеми, ми збираємось усією сім’єю і обговорюємо це. Кожен може відверто висловлювати свої почуття, і, приймаючи рішення, ми керуємося біблійними принципами. Крім того, ми з Інес дбаємо, щоб дочки мали хороших зрілих друзів. Наші друзі є їхніми друзями, а їхні друзі — нашими.
Інес. Ми ведемо активне життя і багато чого робимо разом. Як Свідки Єгови, ми зайняті в проповідуванні, проводимо особисте і сімейне вивчення Біблії, а також служимо добровольцями, зокрема допомагаємо жертвам стихійних лих і беремо участь у будівництві Залів Царства. Усе це ми зрівноважуємо хорошим відпочинком. У нас немає часу нудьгувати!
Келлсі. Тато вміє слухати, він завжди радиться з усією сім’єю перед тим, як прийняти якесь важливе рішення. А мама завжди готова прийти на допомогу чи просто поговорити зі мною.
Саманта. Мама, іноді навіть несвідомо, дає мені відчути, що я потрібна, що мене цінують і люблять. Вона завжди вислухає, їй не байдуже, що зі мною відбувається. Я не проміняла б нашу дружбу ні на що інше.
[Ілюстрації]
Сім’я Камера: Джозеф, Ліза, Вікторія, Олівія та Ізабелла
Сім’я Сапата: Келлсі, Інес, Сонні і Саманта
[Ілюстрація на сторінці 22]
Батьки можуть давати дітям певну свободу, однак повинні встановлювати помірковані обмеження
|
