Візьмімо, для прикладу, збір у Римі. До нього належали дуже різні брати й сестри. Хтось був юдеєм, з дитинства навченим дотримуватися Мойсеєвого закону, а хтось походив з іншого народу й виховувався в зовсім інших традиціях. У зборі були і вільні, і раби, і, можливо, навіть рабовласники. Що треба було робити тим братам і сестрам, щоб знаходити спільну мову і щоб між ними панувала любов? Як писав Павло, «щиро приймати одне одного». В сьогоднішньому вірші використовується грецьке слово, яке означає «тепло або гостинно когось приймати», наприклад у свій дім чи в коло друзів. Також його можна знайти в Листі до Филимона, 17-му вірші, де Павло заохочує Филимона «тепло прийняти» раба-втікача Онисима. А ще воно використовується в Дії 18:26, де сказано, що Прискилла й Акила радо «взяли до себе» Аполлоса, який мав ще багато чого дізнатися про християнство. Тож, як бачимо, хоча між християнами в ті часи було багато відмінностей, вони на них не зважали й ставилися одне до одного привітно. w23.07 6, абз. 13
|
