Справжнє щастя — це не просто відчуття піднесення, яке час від часу з’являється, а потім зникає. Це стан, в якому людина може перебувати все своє життя. Дехто думає, що це неможливо. Але зверніть увагу, що сказав Ісус Христос у Нагірній проповіді: «Щасливі ті, хто усвідомлює свої духовні потреби» (Матв. 5:3). Під «духовними потребами» Ісус мав на увазі вроджене прагнення людей дізнаватися про свого Творця, Бога Єгову, і поклонятися йому. А оскільки Єгова — «щасливий Бог», ті, хто йому поклоняється, теж щасливі (1 Тим. 1:11). Але чи можливо бути щасливим, якщо не все в житті йде гладко? Так. Цікаво, що в Нагірній проповіді Ісус назвав щасливими навіть «засмучених». Ісус також сказав, що щасливими можуть бути ті, кого «переслідують за праведність» (Матв. 5:4, 10, 11). Він вчив, що щастя залежить не від хороших обставин у житті, а від того, чи ми задовольняємо свої духовні потреби і чи підтримуємо близькі стосунки з Богом (Як. 4:8). w22.10 6, абз. 1—3
|
