Релігійна нетерпимість у наші дні
«Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів» СТАТТЯ 18 ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ, 1948 РІК.
ЧИ ВИ маєте релігійну свободу у своїй країні? Більшість держав світу начебто формально підписалися за цей шляхетний принцип, який багато разів згадується в міжнародних деклараціях. Однак, за приблизними даними, сьогодні в численних країнах, де нетерпимість і дискримінація є суворою дійсністю, незліченні мільйони людей позбавлені релігійної свободи. З другого боку, існує чимало суспільств, в яких живуть люди різних рас, національностей та релігій і свобода гарантується самим законом, а терпимість, здається, є частиною культури народу.
Але навіть у цих державах релігійній свободі деяких людей загрожує небезпека. «Обмеження прав тих, хто має іншу релігію чи переконання, існує майже у всіх економічних, соціальних та ідеологічних системах по цілому світі»,— зазначив Анджелу д’Альмейда Рібейро, колишній спеціальний кореспондент, призначений Комісією ООН з прав людини. Кевен Бойль і Джульєт Шін, редактори книжки «Свобода релігії та вірування: повідомлення з усього світу» (англ.), надрукованої 1997 року, кажуть: «Переслідування релігійних меншин, осуд та заборона вірувань і поширена дискримінація... в кінці цього двадцятого століття трапляються щодня».
Проте релігійну дискримінацію відчувають не лише релігійні меншини. Професор Абдулффатах Амор, спеціальний кореспондент у справах релігійної нетерпимості, уповноважений Комісією ООН з прав людини, вважає, що «жодна релігія не захищена від ламання її прав». Тому цілком можливо, що там, де ви живете, деяким релігіям постійно доводиться стикатися з нетерпимістю та упередженням.
Різноманітні форми дискримінації
Релігійна дискримінація може набувати різних форм. У деяких країнах дозволяється лише одна релігія, котра стає, по суті, державною. В інших видаються закони, які обмежують діяльність певних релігій. Існують держави, які запровадили закони, котрі можна трактувати довільно. Розгляньмо, наприклад, скільки нагод для зловживання дає запропонований в Ізраїлі закон, який карає ввезення, друкування, розповсюдження або посідання брошур чи іншого матеріалу, «що спонукує перейти в іншу віру». Тож нікого не дивує повідомлення, зроблене в газеті «Інтернешнл гералд трібюн»: «Свідки Єгови в Ізраїлі зазнають різних проблем та нападок». Фанатично настроєні ультраортодоксальні зелоти тричі вламувалися в Зал Царства Свідків Єгови у Лоді й двічі по-варварськи нівечили його. Поліція відмовлялася втрутитись.
У книжці «Свобода релігії та вірування» (англ.) подаються інші приклади нетерпимості: «Єресь та єретики — це не лише поняття з минулого... Відкинення, утиски й дискримінація тих, хто вибрав інший шлях, залишаються основною причиною нетерпимості. Деякі з прикладів — це амадеї в Пакистані та [бехаїти] в Єгипті, Ірані й Малайзії, а також Свідки Єгови в кількох країнах Східної Європи, в Греції і Сінгапурі». З цього видно, що релігійній свободі у багатьох частинах світу загрожує небезпека.
Беручи це до уваги, Федеріко Майор, генеральний директор Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, заявив, що світ, який має з’явитись у недалекому майбутньому, «не викликає великого захоплення... Вітри свободи роздмухали жаринки ненависті». Поділяючи ці побоювання, директор Центру прав людини при університеті в Ессексі (Сполучене Королівство), зазначив: «Усі факти вказують на те, що релігійна нетерпимість... у сьогоднішньому світі радше зростає, аніж іде на спад». І ця дедалі сильніша нетерпимість загрожує релігійній свободі, можливо, також вашій релігійній свободі. Але чому ж свобода релігії така важлива?
Що перебуває під загрозою?
«Лише те суспільство можна назвати вільним, в якому існує релігійна свобода. (...) Без свободи релігії і права поширювати свою віру не можна говорити про свободу совісті та справжню демократію»,— сказав соціолог Браєн Уїлсон у своїй книжці «Людські цінності в мінливому світі» (англ.). І, як недавно визнав французький суд, «свобода переконань є однією з основних складових громадських свобод». Отже, належите ви до релігійних людей чи ні, вас повинна цікавити справа захисту релігійної свободи.
Ставлення країни до свободи релігії також сильно впливає на її репутацію та довір’я з боку інших держав. У звіті, даному 1997 року на зустрічі представників 54 держав-членів Організації з безпеки і співробітництва в Європі, говорилося: «Релігійна свобода — це один із найцінніших принципів цілої групи прав людини, який стосується самої суті людської гідності. Жодна система, що порушує або дозволяє систематичне порушення таких прав, не має законних підстав вимагати членства у співтоваристві справедливих і демократичних держав, які поважають основні права людини».
Свободу релігії можна порівняти з частиною фундаменту будівлі. Інші свободи, що стосуються громадської, політичної, культурної та економічної сфер, зводяться на ній. Якщо руйнується фундамент, від цього страждає ціла будівля. Професор Франческо Марджотта Брольйо влучно висловився про це так: «Коли порушується [релігійна] свобода, слідом за нею страждають інші свободи». Якщо потрібно захищати інші свободи, релігійну свободу слід охороняти першою.
Аби визначити, як найліпше захищати щось, важливо насамперед зрозуміти суть того предмета. Яке ж коріння релігійної свободи? Як її було досягнуто і якою ціною?
[Ілюстрація на сторінці 4]
Релігійна нетерпимість має довгу історію.
|
