Визначення. Форма поклоніння. Вона включає в себе систему
релігійних поглядів, вірувань і звичаїв; вони можуть бути особистими, або ж їх
обстоює організація. Як правило, з релігією пов’язується
віра в Бога чи багатьох богів; або ж об’єктами поклоніння стають люди, речі,
бажання чи якісь сили. В основі багатьох релігій лежить спостереження людини за
природою; може бути також релігія, відкрита людям. Є релігія правдива і
фальшива.
Чому існує стільки релігій?
Згідно з недавньою класифікацією, існує 10 головних релігій і
близько 10 000 сект. З них приблизно 6000 в Африці, 1200 у Сполучених Штатах
Америки і сотні в інших країнах.
Виникненню нових релігійних груп сприяє багато факторів. Дехто
вважає, що різні релігії — це різні способи представити релігійну правду. Але
якщо порівняти вчення і звичаї різних релігій з Біблією, то видно, що наявність
такого розмаїття релігій пояснюється швидше тим, що, замість слухатися Бога,
люди ставали послідовниками інших людей. Слід зазначити, що багато спільних для
них вчень не узгоджуються з Біблією, а походять зі стародавнього Вавилону. (Див.
сторінки 61, 62 в розділі
«Вавилон Великий»).
Хто є винуватцем цього релігійного замішання? Біблія називає Сатану
Диявола «богом цього віку» (2 Кор.
4:4). Вона застерігає нас: «Що язичники приносять в жертву, приносять
демонам, а не Богові» (1 Кор.
10:20, Дерк.). Наскільки ж важливо пересвідчитися, що ми дійсно
поклоняємось правдивому Богові, Творцю неба й землі, і що наше поклоніння
подобається йому!
Чи всі релігії вгодні Богові?
Суд. 10:6, 7: «Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і
служили Ваалам та Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам
моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським. І покинули вони
Господа, і не служили Йому. І запалився Господній гнів на Ізраїля». (Якщо людина
поклоняється якійсь речі або особі, а не правдивому Богові, Творцю неба і землі,
то очевидно, що така форма поклоніння не вгодна Єгові).
Марка 7:6, 7: «Він
їм [Ісус єврейським фарисеям та книжникам] відказав: «Добре пророкував про вас,
лицемірів, Ісая, як написано: «Оці люди устами
шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене... Та однак надаремне шанують Мене,
бо навчають наук — людських заповідей». (Хоч би чиїми поклонниками вважали
себе члени якоїсь групи, але якщо вони дотримуються людських доктрин, а не
натхненого Божого Слова, то їхнє поклоніння є даремним).
Рим. 10:2, 3: «Я
свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. Вони бо, не
розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не
покорились праведності Божій». (Люди можуть мати Боже писане Слово, але якщо їх
не було відповідно навчено, то вони, можливо, не мають точного знання про те, що
в ньому написано. Вони, можливо, вважають, що мають ревність до Бога, але в
дійсності не виконують його вимог. Хіба їхнє поклоніння буде вгодне
Богові?)
Чи це правда, що в усіх релігіях є щось
добре?
Більшість релігій навчає, що не можна говорити неправду, красти
тощо. Але чи цього достатньо? Чи ви вип’єте склянку отруєної води, коли хтось
запевнятиме вас, що більшість того, що ви вип’єте,— вода?
2 Кор. 11:14, 15:
«Сам сатана прикидається анголом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги
його прикидаються слугами правди». (Тут нам дається пересторога: не все, що
походить від Сатани, обов’язково виглядає потворним. Одним з головних способів,
якими він обманює людей, є різні види фальшивої релігії, і декотрим з них він
надає праведного вигляду).
2 Тим. 3:2, 5: «Будуть бо люди... [що] мають
вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!» (Якщо ті
люди, з якими ви поклоняєтесь, не застосовують сумлінно Божого Слова у своєму
житті, хоча й запевняють, що люблять Бога, Біблія настійно радить вам припинити
спілкування з ними).
Чи годиться залишати релігію своїх батьків?
Якщо те, чого нас навчили батьки, справді походить з Біблії, то нам
слід цього триматися. Батьки заслуговують нашої пошани,
навіть коли ми дізнаємося, що їхні релігійні звичаї та вірування не узгоджуються
з Божим Словом. Але як би ви зреагували, коли б дізналися, що певна звичка ваших
батьків шкідлива для здоров’я і може вкоротити життя людини? Чи ви наслідували б
їх і чи заохочували б до цього своїх дітей, чи, може, шанобливо поділилися б з
ними тим, чого навчилися самі? Подібно і знання біблійної правди несе з собою
відповідальність. Якщо можливо, ми повинні ділитися з членами своєї сім’ї тим,
чого самі навчаємось. Мусимо прийняти рішення: чи ми дійсно любимо Бога? Чи
дійсно хочемо слухатися Божого Сина? Для цього нам, можливо, буде потрібно
залишити релігію батьків, щоб приєднатись до правдивого поклоніння. Звичайно ж,
не було б добре, щоб наша відданість батькам перевищувала любов до Бога і
Христа, чи не так? Ісус сказав: «Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той
Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене
недостойний» (Матв.
10:37).
Іс. Нав. 24:14: «А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в невинності
та в правді, і повідкидайте богів, яким служили ваші батьки на тому боці Річки
та в Єгипті, та й служіть Господеві». (Це означало відійти від релігії своїх
прабатьків, чи не так? Щоб прийнятно служити Єгові, вони мали позбутися всіх
зображень, які використовувались у тій релігії, та очистити свої серця від
усякого прагнення таких речей).
1 Пет. 1:18, 19:
«Знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого
життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як
непорочного й чистого Ягняти». (Отже, ранні християни відійшли від тих
батьківських традицій, які не могли дати їм вічного життя. Вдячні за Христову
жертву, вони рішуче позбувались усього, що робило їхнє життя марним —
позбавленим справжнього сенсу, через те що вони не віддавали шани Богові. Чи ж
нам не слід мати такий самий склад розуму?)
Який біблійний погляд на міжконфесійні зв’язки?
Як Ісус дивився на релігійних провідників, котрі видавали себе за
праведних, але виявляли неповагу до Бога?
«Ісус їм сказав: «Якби Бог був Отець ваш,— ви б любили Мене, бо від Бога Я
вийшов і прийшов,— не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав... Ваш
батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був
душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить
неправду, то говорить зо свого,— бо він неправдомовець і батько неправді. А Мені
ви не вірите, бо Я правду кажу. ...Через те ви не слухаєте, що ви не від Бога»
(Ів. 8:42—47).
Чи можна було б сказати, що Божі слуги виявляють вірність
Богові та його праведним нормам, якби вони приймали у своє релігійне братство
тих, хто або сам чинить речі, які засуджує Бог, або виправдовує їх? «Я писав
вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи
ідолянин, чи злоріка, чи п’яниця, чи хижак,— із такими навіть не їсти! ...Ні
розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні
злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки — Царства Божого не
вспадкують вони!» (1 Кор.
5:11; 6:9, 10). «Хто хоче
бути світові приятелем, той ворогом Божим стається» (Як. 4:4). «О ви, що любите
Господа, ненавидьте зло! Він зберігає душі своїх вірних» (Пс. 97:10,
Хом.).
2 Кор. 6:14—17:
«До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та
беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з
белійяаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом
та ідолами? ...Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться,— каже Господь,— і не
торкайтесь нечистого,— і Я вас прийму».
Об’яв. 18:4, 5:
«Почув я інший голос із неба, який говорив: «Вийдіть із нього, люди мої, щоб не
сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його. Гріхи бо
його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його». (За детальнішою
інформацією дивіться розділ «Вавилон Великий»).
Чи обов’язково належати до організованої релігії?
Більшість релігійних організацій приносять
погані плоди. Поганим є не те, що ті групи організовані. Але багато з них,
замість давати справжнє духовне керівництво, поширюють такі форми поклоніння,
які базуються на фальшивих вченнях і головним чином мають ритуальний характер;
ними зловживають, щоб контролювати життя людей в егоїстичних цілях; ті
організації більше турбуються збором грошей і будуванням пишних споруд для
поклоніння, а не духовними цінностями; часто члени таких релігій лицемірні.
Очевидно, що жодна людина, яка любить праведність, не захоче належати до такої
організації. Правдива ж релігія є приємною протилежністю всьому тому. Однак щоб
відповідати біблійним вимогам, вона мусить бути організованою.
Євр. 10:24, 25:
«Уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо
збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки
більше ви бачите, що зближається день той». (Щоб можна було виконати цей
біблійний наказ, мусять бути християнські зібрання, які б ми могли регулярно
відвідувати. Такий розпорядок заохочує нас виявляти любов до інших, а не
турбуватися тільки про себе самих).
1 Кор. 1:10: «Тож
благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те
саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім
розумінні та в думці одній!» (Такої єдності ніяк не можна було б досягти, якби
люди не збиралися разом, не мали тієї самої програми духовного харчування і не
поважали організації, через яку даються такі настанови. Див. також Івана 17:20, 21).
Матв. 24:14:
«Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам
усім. І тоді прийде кінець!» (Щоб усі народи отримали нагоду почути цю добру новину, проповідування мусить
виконуватися організовано, з відповідним наглядом. Любов до Бога і до ближнього
спонукує людей по всій землі об’єднувати свої зусилля, щоб виконувати цю
працю).
Чи достатньо просто любити свого ближнього?
Немає сумніву, що це дуже важливо (Рим. 13:8—10). Але бути
християнином означає щось більше, ніж просто виявляти доброзичливість до свого
ближнього. Ісус сказав, що його правдивих учнів можна буде пізнати передусім по
любові один до одного, до співвіруючих (Ів. 13:35). Важливість цього
неодноразово підкреслюється в Біблії (Гал. 6:10; 1 Пет. 4:8; 1 Ів. 3:14, 16, 17). Проте Ісус показав, що
ще важливішою є наша любов до самого Бога, яку виявляємо своєю слухняністю до
його заповідей (Матв.
22:35—38; 1 Ів. 5:3). Щоб
засвідчити таку свою любов, нам потрібно вивчати й застосовувати Боже Слово, а
також збиратися з іншими Божими слугами для поклоніння.
Чи особисті взаємини з Богом дійсно такі
важливі?
Безперечно, мати такі взаємини — дуже важливо. Їх не замінить
формальне відвідування релігійних служб. Але слід бути обережним. Чому? У
першому столітті декотрі люди думали, що мали добрі взаємини з Богом, але, як
засвідчив Ісус, вони глибоко помилялись (Ів. 8:41—44). Апостол Павло писав
про людей, котрі, очевидно, були ревні у своїй вірі і, схоже, думали, що мають
добрі взаємини з Богом, однак вони не розуміли, чого насправді вимагається від
людини, щоб вона могла мати Боже схвалення (Рим. 10:2—4).
Чи могли б ми мати добрі особисті взаємини з Богом, коли б ставились
до його наказів як до чогось маловажного? Один з них — регулярно збиратися із
співвіруючими (Євр.
10:24, 25).
Чи не достатньо самому читати Біблію?
Це правда, що люди можуть багато навчитися з особистого читання
Біблії. Якщо їх спонукує до цього бажання навчитися
правди про Бога та його наміри, то їхні зусилля заслуговують великої похвали (Дії 17:11). Але якщо бути чесним
перед самим собою, чи ми дійсно можемо без усякої допомоги збагнути весь сенс
прочитаного? Біблія розповідає про одного чоловіка, який займав видатне
становище, але був достатньо смиренним і визнав, що потребує допомоги в
розумінні біблійного пророцтва. Таку допомогу надав йому член християнського
збору. (Дії 8:26—38;
порівняйте інші згадки про Пилипа в Дії 6:1—6; 8:5—17).
Звичайно, якщо людина читає Біблію, але не застосовує її у своєму
житті, то не отримає з неї багато користі. Якщо людина довіряє Біблії і живе
згідно з нею, то буде регулярно спілкуватися з Божими слугами на
зібраннях збору (Євр.
10:24, 25). Вона також братиме з ними участь у проповідуванні людям доброї
новини (1 Кор. 9:16; Марка 13:10; Матв. 28:19, 20).
Як можна дізнатись, котра релігія правдива?
1) На чому базуються її вчення? Чи вони походять від
Бога, чи значною мірою від людей? (2 Тим. 3:16; Марка 7:7). Запитайте,
наприклад: де Біблія вчить, що Бог — Трійця? Де вона каже, що людська душа
безсмертна?
2) Зважте, чи вона проголошує Боже ім’я? Ісус сказав у
молитві до Бога: «Я Ім’я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав» (Ів. 17:6). Він заявив: «Господеві
[«Єгові», НС] Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Матв. 4:10). Чи ваша релігія
вчить, що поклонятися треба Єгові? Чи ви познайомилися з особою Того, хто
зветься тим іменем,— з його намірами, ділами, рисами,— так що можете з
упевненістю наближатись до нього?
3) Чи видно в ній докази правдивої віри в Ісуса
Христа? Мати таку віру означає визнавати цінність жертви Ісусового
людського життя та його сьогоднішнє становище небесного Царя (Ів. 3:36; Пс. 2:6—8). Таке
цінування виявляється у слухняності Ісусові — в особистій ревній участі в праці,
яку він призначив своїм послідовникам. Правдива релігія розвиває в людини таку віру, яка супроводжується ділами
(Як. 2:26).
4) Чи вона головним чином має ритуальний характер, є
формальністю, чи швидше є способом життя? Бог категорично засуджує релігію,
яка є просто формальністю (Ісаї 1:15—17). Правдива релігія обстоює біблійні
норми моралі та чисту мову, замість безсило наслідувати популярні тенденції (1 Кор. 5:9—13; Еф. 5:3—5). Її члени виявляють у
своєму житті плоди Божого духу (Гал. 5:22, 23). Отже, тих, хто
твердо тримається правдивого поклоніння, можна розпізнати по щирих намаганнях
застосовувати біблійні норми на практиці — не тільки в їхніх місцях для зібрань,
але й у сімейному колі, на світській роботі, у школі, а також на
дозвіллі.
5) Чи її члени дійсно люблять одне одного? Ісус
сказав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою»
(Ів. 13:35). Така любов долає
расові, соціальні й національні бар’єри, єднає людей у справжнє братство. Ця
любов настільки сильна, що робить їх справді відмінними від інших. Коли держави
вступають у війну, то хто настільки любить своїх християнських братів в інших
країнах, що відмовляється брати зброю і вбивати їх? Саме так робили ранні
християни.
6) Чи вона дійсно відокремлена від світу? Ісус сказав,
що його правдиві послідовники не будуть ‘належати світу’ (Ів. 15:19, СМ). Щоб
поклонятися Богові у схвалений ним спосіб, від кожного з нас вимагається берегти
себе «чистим від світу» (Як.
1:27). Чи можна сказати це про релігії, в яких духівництво та інші віруючі
втягуються в політику або зосереджують своє життя на матеріалістичних та
плотських бажаннях? (1 Ів.
2:15—17).
7) Чи її члени
активно свідчать про Боже Царство? Ісус передрік:
«Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам
усім. І тоді прийде кінець!» (Матв. 24:14).
Котра релігія дійсно проголошує Боже Царство як надію людства, а не заохочує
людей сподіватися, що їхні проблеми розв’яже людське правління? Чи ваша
релігія підготувала вас брати участь у цій діяльності, зокрема проповідувати від
дому до дому — так, як Ісус вчив проповідувати своїх апостолів? (Матв. 10:7, 11—13; Дії 5:42; 20:20).
Чи Свідки Єгови вважають, що тільки їхня релігія
правдива?
Чому декотрі люди мають віру, тоді як інші —
ні?
|
