Єгова та Ісус дуже цінують те, що всі ми робимо задля підтримки справ Царства, навіть якщо через свої обставини ми не в стані робити чи жертвувати стільки, скільки хотіли б (Луки 21:1—4; 2 Кор. 8:12). Приміром, хтось з наших дорогих одновірців похилого віку докладає наполегливих зусиль, щоб відвідувати зібрання і брати в них участь, а також регулярно проповідувати. Чи ми хвалимо їх і підбадьорюємо? Використовуйте кожну нагоду, щоб підбадьорювати інших. Коли ми помічаємо, що хтось заслуговує похвали, не вагаймось хвалити їх. Розгляньмо, що відбулося, коли Павло і Варнава прибули до Антіохії, що в Пісідії. Начальники синагоги сказали їм: «Брати, якщо маєте для народу якесь слово заохочення, то говоріть». Павло відгукнувся на їхнє прохання і виголосив чудову промову (Дії 13:13—16, 42—44). Чому б і нам не ділитися словом заохочення, якщо ми його маємо? Коли ми візьмемо собі за звичку підбадьорювати людей, вони у відповідь, найімовірніше, підбадьорюватимуть нас (Луки 6:38). w16.11 1:3,15, 16
|
