У своїх листах Павло схвально відгукувався про одновірців. З декотрими з них апостол багато років подорожував і, звісно, знав про їхні недоліки, але він говорив про них добре. Приміром, Павло назвав Тимофія своєю «улюбленою і вірною дитиною», служителем Господа, який щиро подбає про потреби інших християн (1 Кор. 4:17; Філ. 2:19, 20). Апостол похвалив Тита перед коринфським збором, сказавши: «Він мій товариш і співпрацівник, котрий, як і я, служить для вашого блага» (2 Кор. 8:23). Напевно, Тимофій і Тит надзвичайно підбадьорилися, коли довідались, що́ про них думає Павло. Павло і Варнава ризикували своїм життям, повертаючись у ті міста, в яких колись зазнали жорстоких нападів. Наприклад, у Лістрі фанатично налаштовані люди чинили їм опір, але вони знову прийшли туди, щоб заохотити нових учнів триматися віри (Дії 14:19—22). Після того як Павло зіткнувся з розлюченим натовпом в Ефесі, він підбадьорив там учнів (Дії 20:1). w16.11 1:10, 11
|
