ПАЛЕСТИНА
Територія на Сх. від Середземного моря, яку населяв стародавній Ізраїль. Слово «Палестина» походить від латинського Palaestina та грецького Палайстı́не, яке у свою чергу походить від єврейського слова Пеле́шет. У Єврейських Писаннях слово Пеле́шет (перекладається як «Філістея») стосується виключно прибережної території, на якій жили філістимляни (Вх 15:14; Пс 60:8; 83:7; 87:4; 108:9; Іс 14:29, 31; Йл 3:4). Однак Геродот, який жив у V ст. до н. е., а пізніше й інші світські письменники (Філон, Овідій, Пліній, Йосиф Флавій, Ієронім) вживали латинське слово Palaestina та грецьке Палайстı́не стосовно всієї території, що колись була відома як «ханаанський край» або «Ізраїль» (Чс 34:2; 1См 13:19). Цей край Єгова пообіцяв Аврааму і його нащадкам (Бт 15:18; Пв 9:27, 28), тому його доречно називали Обіцяним краєм (Єв 11:9). З часів середньовіччя його також часто називають Святою Землею.
Палестина — це свого роду сполучна ланка між Європою, Азією і Африкою. У давнину навколо неї розташовувалися такі світові держави, як Єгипет, Ассирія, Вавилон, Персія, Греція та Рим (Єз 5:5). На Сх. і Пд. Палестина межувала з розлогими пустелями, а на Зх. з Великим, або Середземним, морем. Вона служила містком між Нілом та Євфратом — через неї пролягали міжнародні торговельні шляхи. Розташована у так званому Родючому Півмісяці, Палестина була незвичайною територією з унікальними особливостями і багатими природними ресурсами.
Під «Палестиною» мається на увазі географічний регіон без чітко окреслених кордонів. На Пд. умовний кордон можна провести від пд. узбережжя Мертвого моря до пд.-сх. узбережжя Середземного моря, а на Пн. — від пд. схилів гори Хермон до місцевості поблизу міста Тир. Протяжність цього регіону з Пн. на Пд., «від Дана до Беер-Шеви» (1См 3:20; 2См 3:10), становила близько 240 км. Із Зх. на Сх. Палестина простягалася від Середземного моря до пустель Аравійського півострова. Загальна її площа дорівнювала приблизно 25 500 кв. км, а це трохи менше, ніж площа Бельгії чи Вірменії.
Географічні особливості. (КАРТА, т. 1, с. 333.) Для чіткішого уявлення про географічні особливості Палестини її можна поділити на чотири зони, що тягнуться з Пн. на Пд. паралельно одна до одної.
Перша зона — родюча рівнина вздовж узбережжя, бідного на природні гавані. Цю прибережну рівнину ділив на дві частини гірський хребет Кармель, що майже досягав моря. Північна частина була відома як долина Акко. Південна частина огинала піщані дюни, що розташовувалися поблизу моря, і включала в себе рівнину Шарон і Філістимську рівнину, яка на Пд. розширялася.
Друга зона — гірські хребти, що тяглися з Пн. на Пд. через увесь край, уздовж приморських рівнин. На Пн. розташовувалися гори Нефталима, також відомі як пагорби Галілеї. Вони були продовженням Ліванських гір, які славилися своїми кедровими лісами та величною горою Хермон, 2814 м заввишки. Висота пн. гір Палестини коливалася від 562 м (гора Тавор, яка стала відомою за днів Барака [Сд 4:12]) до 1208 м (гора Гар-Мерон у Верхній Галілеї). Нижче від гори Тавор лежала доволі широка центральна долина, що простягалася із Зх. на Сх. і відділяла пн. гори від пд. У цій долині відбулося багато вирішальних битв; її сх. частина називалася «долиною Єзреїл», а зх. — «рівниною Мегіддо» (ІсН 17:16; 2Хр 35:22).
На Пн. Зх. від долини Мегіддо, через яку протікав потік Кішон, був гірський хребет Кармель. Він тягнувся від морського берега в напрямку Пд. Сх. і з’єднувався з гористим краєм Єфрема, або Самарії, де розташовувалися гори, що ввійшли в історію ізраїльського народу,— Геризім та Евал (висота Евалу перевищує 900 м) (Пв 11:29). Ділянка цього гірського хребта, що була південніше, називалася «гористим краєм Юди»; висота гір у цьому краї коливалася від 600 м до понад 1000 м, але здебільшого він складався з плоскогір’їв, пагорбів і невеликих схилів (2Хр 27:4; Лк 1:39). У цій місцевості лежали такі міста, як Єрусалим, Віфлеєм і Хеврон.
На Пд. Юдейські гори межували з місцевістю за назвою Негев (вважається, що ця назва походить від слова, яке означає «бути висохлим»). Негев тягнувся до Єгипетської ваді і утворював пд. частину Палестини. На Пн. Негеву розташовувалося подібне до оазису місто Беер-Шева, а на Пд. було місто Кадеш-Барнеа (Бт 12:9; 20:1; 22:19).
На Зх. від гір Юди пролягала пагориста місцевість, відома як Шефела. До неї входило кілька маленьких долин, що тяглися із Зх. на Сх., від прибережних рівнин до гір (ІсН 9:1). На більшості пагорбів Шефели були чудові пасовища для худоби, а джерела в долинах давали вдосталь води.
Третя зона Палестини — рифтова долина (частина Великого Африканського грабена), іноді названа Аравою (Пв 11:30). Вона пролягала уздовж цілої країни і ділила її надвоє. Ця долина брала свій початок на Пн., у Сирії, і тягнулася на Пд. аж до Червоного моря, до затоки Акаба. Гірські хребти і скелі, що лежали по обидва боки цієї долини, робили її по-особливому видовищною.
Від підніжжя гори Хермон, що на Пн., долина спускається до басейну невеличкого озера Хула, яке свого часу утворили витоки Йордану. Приблизно в 16 км від цього басейну Йордан стрімко опускається на більш ніж 270 м і впадає у Галілейське море (бл. 210 м нижче від рівня моря). Ділянка рифтової долини між Галілейським і Мертвим морями називається Йорданською долиною; араби називають її Ґор, що означає «западина». У деяких місцях її ширина сягає 19 км. Русло Йордану в цій долині приблизно на 45 м нижче від її дна. Повільно рухаючись у напрямку Мертвого моря, річка поступово опускається ще приблизно на 180 м (ІЛЮСТРАЦІЯ, т. 1, с. 334). Поверхня Мертвого моря приблизно на 400 м нижче від рівня Середземного моря; це найнижче місце на Землі.
Наступна частина рифтової долини, завдовжки близько 160 км, простягається від Мертвого моря до затоки Акаба на Пд.; деколи назва «Арава» стосувалася лише цієї частини (Пв 2:8). У центрі її висота досягає свого піку — приблизно 200 м над рівнем моря.
Четверта зона складалася з пагорбів та плоскогір’їв на Сх. від рифтової долини (Пв 2:36, 37; 3:8—10). Північна частина цього придатного для рільництва краю розташовувалася на Сх. від Галілейського моря і завширшки, можливо, сягала 100 км. Ширина пд. частини була значно меншою — приблизно 40 км, а далі йшли посушливі степи, що зливалися з пустелями Аравійського півострова. Північна, ширша частина краю, що розташовувалася на Пн. від Рамот-Гілеада, називалася Башаном; в середньому її висота становила 600 м. На Пд. від Башану лежала гориста місцевість Гілеад, висота якої сягала 1000 м. На Пд. Гілеад межував з плоскогір’ям, що лежало на Пн. від ваді Арнон. Там була гора Нево, понад 800 м заввишки. Колись ця територія належала аммонітянам, а на Пд. від ваді Арнон вона межувала з Моавським краєм (ІсН 13:24, 25; Сд 11:12—28).
Географічні назви. Єврейські назви багатьох стародавніх міст, гір і долин втрачені, зокрема через те, що після 638 р. н. е. Палестину тривалий час населяли араби. А втім, сучасна арабська мова найбільш близька до єврейської, тому в деяких випадках можна доволі точно визначити, де розташовувалися місцевості, в яких відбулися важливі події.
У таблиці внизу подано деякі поширені арабські та єврейські географічні терміни, які допомагають визначити розташування місць, згаданих у Біблії.
Клімат. Клімат Палестини такий же різноманітний, як і її рельєф. На ділянці довжиною приблизно 160 км, від Мертвого моря до гори Хермон, великі перепади висоти створюють таке кліматичне розмаїття, яке спостерігається на територіях, що простягаються на тисячі кілометрів від тропіків аж до Арктики. Більшу частину року гора Хермон покрита снігом, тимчасом як біля Мертвого моря температура іноді сягає 50°C. Завдяки вітрам, що дмуть з боку Середземного моря, в районі центрального гірського хребта температура помірна. У Єрусалимі вона рідко перевищує 32°C і майже ніколи не буває морозів. У січні середня температура становить близько 10°C. Сніг у цій частині країни випадає нечасто. (Пор. 2См 23:20.)
Кількість опадів у Палестині теж буває дуже різна. На узбережжі щороку випадає приблизно 380 мм опадів, а на горі Кармель, на центральному гірському хребті і в гористій місцевості на Сх. від Йордану кількість опадів удвічі більша. Тимчасом у посушливих місцевостях — у Негеві, в долині Нижнього Йордану і в районі Мертвого моря — щороку випадає лише 50—100 мм опадів. Більшість дощів падають у зимові місяці (грудень, січень і лютий), а на літній період, з червня по жовтень, припадає усього лиш 6—7 відсотків річних опадів. У жовтні й листопаді невеликі «ранні», тобто осінні, дощі дозволяють зорати ґрунт, який затвердів від літньої спеки, і підготувати його до посіву озимих. У березні та квітні падають «пізні», або весняні, дощі (Пв 11:14; Йл 2:23; Зх 10:1; Як 5:7).
Одна з особливостей Палестини — велика кількість роси. Без неї у посушливі літні місяці вигоріло б чимало виноградників і пасовищ (Ог 1:10; Зх 8:12). Значна частина роси в Палестині утворюється завдяки вологому повітрю, що дме від Середземного моря і гори Хермон (Пс 133:3). У деяких місцевостях вночі з’являється достатньо роси, щоб рослинність змогла надолужити денну нестачу вологи. (Пор. Йв 29:19.) Особливо важливою роса є в Негеві та в гористій місцевості Гілеад, де випадає дуже мало дощів. (Див. РОСА.)
Рослини і тварини. Ботаніків вражає, як на такій невеликій території може існувати так багато різних дерев, кущів та інших рослин. За підрахунками одного вченого, в цьому краї можна знайти близько 2600 видів рослин. Таке багатство флори пояснюється різноманітністю висот, клімату та видів ґрунту. Деякі рослини чудово почуваються в холодних гірських регіонах, інші ростуть у випалених сонцем пустелях, а ще інші — у наносних долинах чи на скелястих плоскогір’ях; всі вони квітнуть і дають плоди у відповідну пору. Відносно недалеко одне від одного можуть рости і теплолюбні пальми, і холодолюбні дуби й сосни; вздовж потоків схиляються верби, а в пустелях милують око тамариски. Палестина відома своїм виноградом, оливками, фігами, пшеницею, ячменем і просом. У ній також вирощують горох, квасолю, сочевицю, баклажани, цибулю, огірки, бавовну і льон. У всій своїй красі Палестина постає навесні, коли все навколо цвіте і пахне. А от в інші пори року дивовижного в ній мало: відвідувачів чекають лише бліді й непривітні скелясті пагорби. Однак колись у цьому краї було значно більше лісів, ніж сьогодні. У давні часи Палестина буяла й вабила до себе, наче «сад Єгови», наче прекрасний ботанічний сад; це був край, що «тече молоком і медом» (Бт 13:10; Вх 3:8; Чс 13:23, 24; Пв 8:7—9).
У минулому Палестина вражала також розмаїттям птахів, риби й інших тварин. Сьогодні тут не зустрінеш лева, ведмедя, дикого бика чи бегемота, але досі лишились вовки, кабани, дикі коти, шакали, зайці та лисиці. Немало є і свійських тварин, як-от овець, кіз, корів, коней, ослів і верблюдів. За підрахунками, у сучасному Ізраїлі налічується приблизно 85 видів ссавців, 350 видів птахів і 75 видів рептилій.
Корисні копалини. Палестина не лише була зрошеним і родючим краєм, в її горах добували залізну та мідну руду (Пв 8:9). Золото, срібло, олово та свинець у країну імпортували, але в ній були значні поклади солі, а в Йорданській долині можна було добути глину для виготовлення цегли, кераміки та ливарних форм (1Цр 7:46). У кар’єрах добували високоякісний вапняк, який застосовували в будівництві, а на поверхні землі знаходили чорний базальт. Його цінували за міцність і тонкозернисту текстуру.
[Таблиця]
ГЕОГРАФІЧНІ ТЕРМІНИ
Арабською
Єврейською
Українською
айн
ен [мн. енот]
джерело
бейт
бет
будинок
біка [мн. бека]
біка(т)
долина
бір
беер
колодязь
бірке(т)
береха(т)
ставок
бурдж
—
вежа
ваді
нахал
ваді
—
ґай, ґе
долина
—
ґіва(т) [мн. ґівот]
пагорб
ґор
—
западина
дарб
—
дорога; шлях
деббе(т)
—
піщане узвишшя
дейр
—
монастир
джебел
гар
гора
—
емек
долина
—
йам
море
кала(т)
—
фортеця
карн
керен
вершина (букв. «ріг»)
кар’я(т)
кірйа(т)
місто
каср
—
цитадель; палац
кафр
кефар
село
—
маале
схил
мадждел
міґдал
вежа
—
майан
джерело
—
міфраз
затока
муґар
меара(т)
печера
накб
—
гірська стежка
нахр
—
річка
небі
—
пророк
раме
рама(т)
плоскогір’я
рас
рош
вершина гори; мис
руджм
роґем
купа каміння
тала(т)
—
узвишшя; висота
телл [мн. тулул]
тел
пагорб; насип
хірбе(т)
горва(т)
руїна
шатт
—
берег, узбережжя; річка
[Схема]
ПРОФІЛЬ РЕЛЬЄФУ ПАЛЕСТИНИ
рівень моря
Велике море
прибережна рівнина
Шефела
гори Юди
гори Самарії
Ліванські гори
Йорданська долина
плоскогір’я
г. Хермон
рівень моря
Солоне море
рівень Солоного моря
|
