Люди по-різному реагують на нашу звістку — хтось прихильно, а хтось вороже. Але хоч би яка була реакція людей, ми, як служителі Бога, маємо слухатись його настанови. Коли ми виступаємо на захист своєї надії перед кожним, хто вимагає її обґрунтування, то робимо це «з лагідністю та глибокою повагою», тому що ми любимо ближнього (1 Пет. 3:15). Ми виявляємо любов до ближнього, навіть коли стикаємося з розлюченими людьми, котрі кричать на нас і відкидають нашу звістку. Так ми наслідуємо Ісуса. «Коли його ображали, він не відповідав тим самим, коли страждав, то не погрожував, а ввірив себе тому [Єгові], хто судить праведно» (1 Пет. 2:23). І в стосунках з одновірцями, і у стосунках з іншими людьми ми виявляємо смирення і застосовуємо пораду: «Не віддавайте кривдою за кривду та образою за образу, а, навпаки, благословляйте» (1 Пет. 3:8, 9). w15 15.11 4:17, 18
|
